Нещодавно в Тернополі розпочався набір до новоствореного дитячо-юнацького футбольного клубу «ЧЕМПІОН». Про те, як виникла ідея його заснування, хто буде тренувати юних любителів футболу і які плани на майбутнє, «НОВІЙ…» розповів один із співзасновників клубу Дмитро Андрієшин, ну, а розпочали ми розмову з особистого.
— Дмитре, щоб вчити – треба вміти. Як пов’язалася ваша доля з футболом?
— З самого дитинства я, як і багато моїх ровесників, захоплювався футболом та мріяв зіграти на професійному рівні. І, як це часто буває, у пригоді став випадок. Одного разу, коли мені було сім років, побачив на вулиці оголошення про набір у секцію футболу. Очі відразу запалилися… Я знав, що в моєму будинку проживає чоловік, який займається футболом та тренує дітей. Вирішив, не гаючи часу, піти до нього і попросити завести на секцію. Так я потрапив у ДЮСШ, і відтоді все моє життя пов’язане з футболом.
— Як склалася футбольна кар’єра?
— З 1-го до 11-го класу я відвідував футбольну школу, до речі, із більшим задоволенням, ніж звичайну. Вже в 10-ому класі нас почали запрошували грати на рівні з дорослими командами. Одного разу мене заявили на кубок України серед аматорів. Так склалося, що головний воротар травмувався, і в 16 років мені випала нагода вперше зіграти на турнірі такого рівня, та ще й з дорослими гравцями. В 11-ому класі вже виступав на першість області, навіть отримував заробітну плату та преміальні. Згодом грав за команду «Товтри» з Козлова. Потім мене взяли до тернопільської «Ниви», і таким чином я потрапив до складу професійної команди. За «Ниву» відіграв тільки перше коло чемпіонату, і мене запросили в ФК «Гірник-Спорт», що у місті Комсомольськ на Полтавщині. Там відіграв один сезон. А взимку, коли приїхав з «Гірника» у відпустку, мені запропонували поїхати за кордон і там спробувати свої сили, проте у зв’язку із сімейними обставинами довелося залишитися. На той час контракт з полтавським клубом закінчився, тому я вирішив навчати діток того, чого у свій час навчили мене… Паралельно здобував освіту в Кременецькій обласній гуманітарно-педагогічній академії ім. Т.Шевченка.
— У студентські роки доводилося захищати честь рідного вишу на змаганнях з футболу?
— Звісно. Ми навіть стали чемпіонами України серед студентів! Це було величезним здобутком і для Кременця, і для усієї Тернопільської області. А щоб стати чемпіоном з футболу на такому рівні, то треба дуже багато тренуватися і докласти чималих зусиль – як фізичних, так і морально-психологічних.
— Сьогодні ви зосередилися тільки на тренерській роботі чи також продовжуєте грати у футбол?
— Футбол — це пристрасть, без якої неможливо жити. І сьогодні на аматорському рівні я виступаю за «Ниву» з Теребовлі. Нещодавно ми здобули суперкубок Тернопільської області на турнірі, присвяченому пам’яті нашого легендарного земляка з Миролюбівки Тернопільського району і колишнього знаменитого гравця дніпропетровського «Дніпра» І.Вишневського, а в День Незалежності України стали володарями кубка Тернопільської області з футболу.
— Як виникла ідея відкрити клуб «ЧЕМПІОН»?
— Протягом останніх чотирьох років я працював тренером в Тернопільській ДЮСШ. За цей період мої вихованці неодноразово брали участь в чемпіонатах України та міжнародних турнірах. Так склалося, що довелося зі школи піти. В той час до мене звернулися декілька однодумців з ініціативою відкрити дитячий футбольний клуб. Мені ідея сподобалася і ми розпочали працювати над її реалізацією.
— Як сьогодні відбувається процес формування клубу?
— Ми набираємо діток з першого до п’ятого класу. В кожній групі займаються хлопчики одного віку. Заняття відбуваються тричі у тиждень. За хорошої погоди тренування проходять на штучних майданчиках м.Тернополя, в дощовий та зимовий період – у спортивних залах. Щодо тренерського складу, то з дітками займаються екс-футболісти, які виступали за команди першої та прем’єр-ліги. Наразі працюємо із 50-ма вихованцями, проте набір у групи триває і кожен охочий має змогу долучитися до
«ЧЕМПІОНів».
— Які плани на майбутнє?
— Для того, щоб стати справжнім чемпіоном, потрібно кожного дня наполегливо вдосконалювати свої навики та уміння й розвивати в собі ті якості, якими до того не володів. Наразі працюємо із п’ятьма групами, проте набір у клуб триває і кожен охочий має змогу долучитися до «ЧЕМПІОНів».
— Що можете порадити тим батькам, які ще вагаються, чи варто записувати дітей до секції з футболу?
— Чемпіонами поводяться та відчувають себе, як чемпіони, ще задовго до того, як стануть чемпіонами! Якщо ваша дитина має бажання і хоча б найменші здібності до футболу, обов’язково записуйте до клубу. Футболістами не обов’язково народжуються, ними стають ті, хто того дуже хоче, багато тренується, має талант. Ну, а стати чемпіоном без характеру, бажання, мрії і праці, — неможливо точно!
інна Ткаченко
