На його фермі облаштувалися окупанти, а йому вдалося від них втекти. Вадим Міневський врятувався з села Іванівка на Чернігівщині і тепер живе в Білокриниці Кременецької громади.
Вадим Міневський зараз живе у родичів, повідомляє Суспільне. Він приїхав сюди 15 березня. Чоловік розповідає, в село, де він вирощував свиней, окупанти зайшли 5 березня. Каже, тоді вперше побачив у колоні російських військових бронетранспортер, який розстрілював мирне населення.
“Екіпаж цього БТР-а я для себе назвав “розстрільний екіпаж СС”. 5 числа він в основному просто прикривав переміщення своїх військ. А от вже 6-го він їздив по селу і я пам’ятаю ці незабутні постріли саме його кулемета, вбили, наскільки потім вже повідомляли, багато цивільних жителів села Іванівка. Нам повідомляли про трупи жінок та дітей, які просто лежали по вулицях”, — розповідає Вадим Міневський.
Вже 7-го березня російські військові приїхали на господарський двір Вадима. Там, каже чоловік, почали стріляти в ті місця, де могли заховатися люди. В той час він заховався на горищі однієї з будівель. Коли зрозумів, що окупанти залишаться у його дворі – вирішив тікати.
“Я знаходився прямо над танками. Коли вони вилазили, то головами бились об стелю, на якій був я. І я мав проповзти по металопрофілю 100 метрів так, щоб мене ніхто не побачив і не почув. Була вже ніч, тишина. Вони почали різати свиней, знущались над нашим псом і стріляли постійно з гаубиці і під ці звуки, які, фактично, боронили мене, я вже десь 3 години ці сто метрів повз. Потім було досить безпечно пройти по території, де гуляли свині в топінамбурі. Вони їх якось боялись, бо свині за ними бігали, хрюкали і були не задоволені однозначно цим вторгненням”, — каже Міневський.
Чоловік каже, коли він тікав полем, російській військові запустили дрон.
“Я почав бігти. Бігти дуже багато. Це однозначно були десятки кілометрів, вони переслідували мене, задіяли багато техніки. Пояснити, чому мене не спіймали і чому не вбили я не можу. В якийсь момент я просто зарився в рівчаку в землю і деякий час вони мене шукали. Навіть десь дістали собаку, не знаю де. Коротше, я потім відключився і все цікаве проспав”.
З собою чоловік не мав ані їжі, ані речей.
“Перша моя їжа – це три ягоди калини. Я просто не сподівався на них натрапити і цей кущ, так перед очима ці три ягідки і я ж кажу, що це було для мене найсмачніше”.
Згодом Вадим Міневський дістався до позицій українських військових. Вони затримали його, але потім дали зателефонувати дружині, яка на той час вже була на Кременеччині. Зараз чоловік разом із нею живе в Білокриниці та планує шукати роботу.
