В час, коли Україна переживає постмайданівську епоху, на Сході тривають бойові дії, особливу нішу у суспільстві зайняли не представники виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, а – волонтери. Про їх діяльність знають, мабуть, усі, від наймолодшого до найстаршого.Тонни зібраної гуманітарної допомоги, придбаного військового спорядження, тисячі рейсів на Схід – і це не повний список тих необхідних країні справ, які щоденно виконують люди доброї волі. Тому й не дивно, що саме їх тернополяни, як і більшість жителів нашої країни воліли б бачити в місцевих радах, які прийдуть на зміну нині діючим, у вересні. Свідченням вищенаведеного твердження стало також те, що вагомий процент у рейтингу ста кращих жителів міста, оприлюдненого минулої весни, зайняли волонтери.
Однією із найвідоміших волонтерок, яка сьогодні віддає чи не усю себе турботі про бійців АТО, є письменниця Лілія Мусіхіна. Не одноразово тернополяни пропонували цій жінці очолити список тієї чи іншої політичної сили, проте Лілія дотримується іншої позиції.
«Щоб закрити питання раз і назавжди, а також заспокоїти тих, хто дуже сильно заглядає на мій побитий телефон, штани, берці і таке подібне, хто страшенно хвилюється за що я живу і переймається питанням мого транспортування від Штабу додому і навпаки:
- Я некомпетентна у питаннях керування містом чи областю;
- Я не вірю, що цими виборами можна щось суттєво змінити;
- Мене не хвилюють питання парків, бруківки, сміттярок у місті (я подумаю, може, про це після війни), більше якось я боюсь за життя хлопців із 73 центру спецоперацій, бійців 5 БТГР, 92 бригади, ДУКу і всіх решту найдостойніших людей моєї нації;
- Я не хочу, аби хтось вирішив, що все, що я роблю ще від часів Майдану, робила заради того, щоб “просочитися у владу”.
Оскільки:
- Я бачу владу олігархату;
- Не надто довіряю верховній владі;
- Боюсь зрадити своїм принципам та ідеалам;
- Лише мрію про побудову української національної держави;
І ГОЛОВНЕ: НЕ ПРОДАЮСЬ!!!!!
Тому:
Вибачте, хто хотів бачити мене у органах місцевої влади. На вибори не піду.
Краще залишатись собою, ніж іти на компроміс, брати у когось гроші і танцювати під чиюсь музику.
Я – ВІЛЬНА ЛЮДИНА. Надто довго я добивалась того, щоб бути нею. Я робитиму те, що робила, я готова навіть підказувати там, де мене будуть чути.
Але, розумієте, між владою і людьми є такий собі «поребрик». Я хочу залишатися з тими, кого люблю. Не відправляйте мене насильно «за поребрик». Я надто сильно вас люблю, щоб зраджувати.
Вибачте ще раз, особливо ті, хто готовий був підтримувати навіть багнетами. Наш з вами час ще не прийшов. Посилаймо мастилом городи і тримаймо порох сухим.
Слава Україні. І нехай до ноги виздихають наші вороги. Коли побачу достойних –обіцяю вам про це сказати», – написала тернопільська волонтерка на своїй сторінці в соціальній мережі.
До слова, Штаб збору допомоги військовим, який представляє Лілія Мусіхіна, працює в Тернополі за адресою вул.Грушевського, 1.
