Відчай через безвихідь із ситуації, у якій опинився 71-річний тернополянин Олександр Олексійович Биховець, привів його до редакції “НОВОЇ…”
Усі його попередні ходіння-поневіряння до кривдників, прокуратури, міліції, владних кабінетів нічого не дали. Тепер чоловік бідкається, нарікає на власну наївність та необачність, а найбільше – на знану в Тернополі родину Тарашевських, якій, за його словами, він занадто довірився і яка його ошукала й підставила, через що на схилі літ він не має спокою.
З розповіді Олександра Олексійовича, ця історія почалася ще у 2006-ому році. Він тоді працював економістом на ремонтно-монтажному комбінаті “Торгтехніка” у Тернополі. Там же працював і батько першого заступника голови Тернопільської обласної ради Сергія Тарашевського Олександр Семенович, з яким Олександр Олексійович товаришував.
– У 2002-ому році родина Тарашевських викупила акції цього комбінату, – розповідає пан Олександр. – А у 2006-ому Олександр Семенович, який був першим покупцем, попросив мене по-дружньому тимчасово переоформити акції на мене, і я погодився, абсолютно не розуміючи, в яку аферу згодом влипну…
Відтоді і дотепер за Олександром Олексійовичем Биховцем рахуються 5153 акції підприємства, або 93,8% від їх загальної кількості. Решта 6,2% належать ще 24 акціонерам. Майже усім пакетом акцій володіє пенсіонер О. О. Биховець, зрозуміло, формально, а фактично це власність Олександра Семеновича Тарашевського.
– Коли акції переоформили на мене, то на прохання Тарашевського-старшого я склав заповіт, у якому йдеться, що у випадку моєї смерті власником цих акцій знову стає він, – пояснює чоловік. – Я за ці злощасні папірці не заплатив і не одержав ані копійки і нічого, крім головного болю й неспокою, з них не маю.
Для чого був такий “шахер-махер”, – чоловік зрозумів пізніше. Тарашевські брали в банках великі кредити, а згадані акції давали… під заставу. Деякий час проблем не було, бо кредити повертали, аж поки у 2010-ому році довірливого пенсіонера не вмовили стати ще й засновником ТОВ “Диво”, переписавши на нього статутний фонд у розмірі 260 тис. грн. У грудні того ж року ТОВ “Диво” уклало кредитну угоду на два роки з “ВТБ Банком” на суму понад 18 млн. грн. Згідно з угодою, крім родини Тарашевських, поручителем є також
О. О. Биховець як акціонер ЗАТ РМК “Торгтехніка”. Відтак через певний час на його адресу почали надходити листи з банку з вимогою повернути позику і сплатити відсотки. Нині сума боргу складає у межах 21 мільйона гривень.
– Листи надсилали щомісяця, і сума щоразу збільшувалася, бо наростали відсотки й пеня, – зітхає пан Олександр. – А у травні 2012-го року я отримав виклик до Тернопільського міськрайонного суду. “ВТБ Банк” подав позовну заяву з вимогою стягнути борг, а відповідачем фігурував я. Отакої! Що ж робити? Приголомшений і спантеличений, я звернувся до Тарашевських, щоб вони зробили переоформлення документів і позбавили мене від такого “щастя”. Та не тут то було. За два дні до суду до мене приїхав Олександр Тарашевський з юристом і сказав, що потрібно зачекати, а наразі варто “заховати” мою квартиру, бо будуть суди через несплату кредиту. “Якщо у тебе заберуть хату, я не збираюся тобі потім купувати нову!” – попередив. Я ледь не обімлів і переписав квартиру на брата, бо куди було діватися?!
Судова тяганина у зв’язку із неповерненням кредиту триває вже четвертий рік. У липні 2013-го року Тернопільський міськрайонний суд задовольнив позов банку і прийняв рішення стягнути борг-кредит, а після розгляду справи в апеляційній інстанції відділ примусового виконання судових рішень управління юстиції у Тернопільській області наклав арешт на все рухоме й нерухоме майно О. О. Биховця, його також позбавили права виїзду за межі України, оскільки акції ЗАТ РМК “Торгтехніка” були заставою за кредит.
– Я постійно прошу Тарашевських звільнити мене від цієї афери, – бідкається чоловік. – Крім неспокою, вони зруйнували моє сімейне життя. Я не можу бути разом із дружиною, а лише їжджу до неї до Білорусі двічі у рік, де вона доглядає немічного батька. Усе, чого я хочу, це спокійно дожити свого віку, а вони мене “годують” лише обіцянками, кепкують у вічі, насміхаються, ображають. Не вкладається в голові, як так можна? Як можна заради особистої вигоди безсоромно використати людину, а потім так цинічно й нахабно до неї ставитися? З цією своєю проблемою я вже звертався до голови Тернопільської обласної ради, де працює першим заступником Сергій Тарашевський, до обласної прокуратури, в міліцію, але скрізь мені лише порадили звертатись до суду. Сказали, що нема підстав для розслідування й порушення кримінального провадження. А як я можу судитися з Тарашевськими? Я з 2009-го року на пенсії і не маю на суди коштів. Виходить, коло замкнулося. Факт шахрайства є, а довести його неможливо… Є дуже гарний вислів: “Борги – гірше гріхів”. І справді, у гріхах людина покається, і Бог простить, а борги будуть вічно терзати душу…
Наталя БЕРЕЗОВИЧ
