Про це пише журналістка Erika Gibson для видання Sunday Times.
Південноафриканці розповіли Sunday Times Daily, як вони приєдналися до сотень тисяч українців, які ходили від прикордонної застави до прикордонної застави, щоб втекти з України після того, як російські війська почали атаку на Україну.
Один південноафриканець прибув в Україну за два дні до початку війни, щоб врятувати старого циркового ведмедя. Інший одружений з українкою і влаштувався там, але тепер вирішив виїхати з країни. Ще один був у Києві лише для того, щоб отримати візу в день початку війни, щоб поїхати працювати викладачем до Мексики.
Усі вони миттєво стали біженцями.
Шон ван Вік (30 років), родом із Хартбіспорту на північному заході, його дружина українка Яна та їх п’ятирічна дочка Тейлор були одними з тих щасливчиків, які запхали все, що могли, у свій автомобіль і доїхали до найближчого кордону, в момент початку російського штурму.
Він згадує, як батько зі своїми п’ятьма маленькими синами намагався перетнути кордон, але замість цього їх повернули додому у свою країну.
«Я був першим південноафриканцем, якому це вдалося, але нам просто пощастило, тому що ми були на кордоні рано. На подолання останніх 4 км нам все ще знадобилося 22 години. Наша машина теж була заправлена. Коли ми виїжджали, на заправках стояли кілометрові черги з машин”, – пригадує Шон ван Вік. – Люди залишають все своє життя позаду і не знають, куди вони підуть. Але Польща та її люди відкрили нам свої серця та свої домівки. Я ніколи не знав, що в Польщі живе так багато південноафриканців. Що б нам не знадобилося — усі дуже хочуть допомогти. Навіть коли ми перетнули кордон з Польщею, там стояли автобуси та люди, які чекали, щоб допомогти будь-кому, у чому їм було потрібно. Мені було дуже приємно відчувати себе таким бажаним. Сподіваємося, що емігранти з Південної Африки також допоможуть, оскільки ми маємо транзитну візу лише на 15 днів перебування в Польщі. Нам доведеться вирішувати, чекати чи їхати в іншу країну”.
За словами Шона, він залишив свій бізнес, дім і все в Тернополі (Україна).
“Оскільки я ІТ-програміст, більшість моїх клієнтів знаходяться в США. Отже, їдимо вранці, а потім зупиняємося, щоб я спочатку працював. У нас є якісь долари, але наші українські гроші знецінилися в десятки разів, і в Польщі їх ніхто не прийняв. Наша проблема полягає в тому, що мені платять за мою роботу в моєму банку в Україні, а доступу до нього немає. Ми просто заспокоїмося на день-два, а потім вирішимо, що робити, – наголосив Шон.
