Андрій Крутогузенко — офіцер відділення цивільно-військового співробітництва 71-ї окремої єгерської бригади. До війни він був агрономом-дослідником, а після повномасштабного вторгнення залишив Харків, коли ракета влучила у його гуртожиток. Згодом пішов служити, пройшов Ізюм, Соледар і Бахмут. Для «TeNews» Андрій розповів про службу, його бригаду та життя на війні.
— Андрію, ви прийшли до війська не як кадровий військовий. Як так сталося, що потрапили в армію?
— Коли навчався в університеті, я здобув фах агронома-дослідника. Пізніше, уже під час служби, побратим дав мені позивний «Агроном» — так символічно поєдналося з моєю професією. Під час повномасштабного вторгнення 2022 року був у Харкові. Місто тоді перебувало під сильними обстрілами, ми певний час не могли виїхати. Через 13 днів після початку вторгнення ракета влучила у гуртожиток, де я жив. Того ж дня ми виїхали з міста. Я був офіцером запасу після військової кафедри, тож чекав, доки мене викличуть за фахом. Через місяць подзвонили. Спершу пропонували піти сапером, але я відмовився, бо моя спеціалізація — командир механізованого взводу. У травні вже набір відкрився, і я приєднався до війська. Я знав, що моя присутність потрібна, просто чекав, коли саме.
— Ви брали участь у боях під Ізюмом, Бахмутом, на Запоріжжі. Яким був цей досвід?
— В Ізюмі ми брали участь у деокупації Ізюмського лісу й самого міста. Потім нас перемістили на Соледар — там я вперше керував оборонним боєм як командир. Пізніше були штурмові дії в Бахмуті. До мене приходило нове поповнення, і я особисто вводив бійців у бій, тренував їх, бо знав, що від підготовки залежить життя кожного.
— Зараз ви служите у 71-й окремій єгерській бригаді. Як із набором? Люди готові йти служити?
— У нас працюють рекрутери, проводять відбір. Скажу чесно — люди бояться. TikTok часто показує неправдиву картинку війни, і це впливає. Ми намагаємось бути максимально відкритими: показуємо нашу роботу, бойові дії, щоб люди бачили правду.
— Якщо людина хоче вступити у 71-шу бригаду, куди звертатись?
— У нас є рекрутинговий центр, сторінки у Facebook із контактами. Можна звернутися через ТЦК СП і сказати, що хочеш саме до 71-ї. Ми відкриті — знайти нас нескладно.
— Після поранення ви перейшли до відділення цивільно-військового співробітництва. Наскільки складно налагоджувати комунікацію між військовими й цивільними?
— Не складно. Я сам із цивільного життя, тож добре розумію обидві сторони. Люди часто мають уявлення лише з новин чи соцмереж. Ми намагаємось пояснювати реальну ситуацію, бо ми безпосередньо її бачимо. Це важливо — щоб між армією й суспільством була довіра.
— Ваша бригада — єгерська у складі Десантно-штурмових військ. У чому її унікальність?
— Ми універсальні. Виконуємо будь-які завдання — оборону, штурм, розвідку. Підрозділ сформований після початку повномасштабного вторгнення й відразу проявив себе як сильна бойова одиниця. Ми воюємо на найскладніших напрямках — Харківському, Донецькому, Сумському. І завжди виконуємо завдання на високому рівні.
— Які переваги має ваша бригада для тих, хто вагається вступити?
— По-перше, достойна зарплата. По-друге, справжнє братерство — тут знаходиш побратимів на все життя. По-третє, у нас мудре командування з бойовим досвідом. Є служба супроводу, яка допомагає закривати всі питання бійців. І, звісно, сама назва — 71 окрема єгерська бригада ДШВ — уже говорить про рівень.
— Чому деякі мобілізовані залишають частини або тікають із навчальних центрів?
— Причина проста — страх і нерозуміння. Люди приходять із цивільного життя, надивились TikTok-відео й не знають, чого чекати. Страх — це природно. Часто до цього додається стрес, відсутність зв’язку з рідними, жорсткі умови підготовки. Але важливо розуміти: підтримка є, побратими поруч, ніхто не залишається сам.
— Чи приваблює молодь програма «Контракт 18-24»?
— Так, ми долучені до цієї програми з жовтня. Інтерес є, хоч і не такий великий, як у 2022-му. Наші рекрутери розробляють сайт, проводять зустрічі у вишах, пояснюють, що служба — це не лише відповідальність, а й підтримка держави та колективу.
— Які сучасні технології використовує ваша бригада?
— Війна дуже змінилась. Дрони — тепер один із головних інструментів. FPV, Mavic, навіть агродрони, адаптовані для бойових завдань. Вони великі, витривалі, несуть більше навантаження.
А в цивільно-військовій роботі наша головна зброя — слово. Бо слово може і підняти в небо, і вбити.
— Що б ви сказали тим, хто сумнівається — йти служити чи ні?
— Сумніватися вже пізно, пора вирішувати, бо війна сама по собі не закінчиться. Зараз можна вибрати собі найбільш підходящу військову професію. В нас є сайт, де це можна зробити https://71brigade.army. Спеціалісти порадять, підкажуть. Але кожен має вирішити сам. Але якщо людина вирішила йти — вона не буде одна. Її підтримають побратими, командування, держава. Бо один у полі не воїн. Ми чекаємо нових людей, бо разом ми сильніші. І ми всі хочемо одного — щоб ця війна закінчилася, і ми повернулися додому.
Читайте також: Історія тернополянки Марії Ділай про службу в НГУ.
