Тернополянин Сергій Ліщишин — один із тих, хто не вагаючись став на захист країни у складі штурмової бригади Нацполіції «Лють». Пройшовши крізь пекло боїв на Бахмутському напрямку та втративши ногу, він зумів не просто повернутися до цивільного життя, а й стати прикладом незламності для всієї громади.
Від штурмовика до аналітика
Сергій приєднався до «Люті» ще на етапі її створення. Він чітко усвідомлював складність завдань, які стоятимуть перед підрозділом, тому приділяв максимум уваги вишколу.
«Нам з першого дня про це говорили, що ми штурмовики, що будуть реальні бої. Ми маємо психологічно підготуватися, не можна розслаблятися фізично – навантажуватися потрібно завжди, щоби стати сильнішими і психологічно стійкішими», – зауважує Сергій.
Бойовий шлях воїна перервався у вересні 2023 року поблизу Курдюмівки. Важке поранення призвело до неминучої ампутації. Проте тернополянин не дозволив відчаю взяти гору. Після тривалої реабілітації та опанування протеза Сергій повернувся до лав поліції Тернопільщини. Сьогодні він працює провідним інспектором сектору аналітики, де забезпечує документообіг та готує важливі звіти для підрозділів превентивної діяльності.
Спорт як терапія та нова мета
Адаптивний спорт став для ветерана способом відновити не лише тіло, а й дух. У складі поліцейської команди Сергій випробовує себе в різних дисциплінах — від волейболу сидячи до стрільби з лука.
«Кожен вид спорту по-своєму цікавий. Волейбол – там активно рухаєшся, розвиваєш руки й ноги, хоча й робиш це сидячи. Стрільба з лука – це про концентрацію: настільки зосереджуєшся, що забуваєш про все на світі. Для мене це своєрідна психологічна релаксація», – зазначає чоловік.
Підтримка побратимів та шлях до вершин
Сергій активно співпрацює з ветеранським простором «Незламні духом». Для нього важливо, щоб кожен захисник, який повертається додому з Тернопільщини, відчував плече побратима.
Попри протез, ветеран ставить перед собою амбітні цілі — попереду підкорення Говерли. Його історія доводить: фізичні обмеження не є перепоною для великих мрій. Головне, за словами Сергія, пам’ятати, що кожен день є цінним.
Ми писали також: Історія медичної сестри Томи із тернопільської 105-ї бригади ТрО.
Історія медичної сестри Томи із тернопільської 105-ї бригади ТрО
