«Я сьогодні, мамо, вернувся з дороги…»
У понеділок, 26 жовтня, на Личаківському цвинтарі у Львові поховали українського письменника та дипломата, уродженця Тернопільщини Романа Лубківського.
Він помер 23 жовтня у Львові на 75-ому році життя. Цю сумну звістку громадськості повідомив на своїй сторінці у Facebook його син Маркіян Лубківський. «Не стало нашого з Данилом тата Романа Лубківського. Згадуйте його, хто знав… Не тримайте зла, хто мав… Він був і пішов Великою Людиною», — написав колишній радник голови СБУ.
Роман Лубківський народився 10 серпня 1941 року в селі Острівець (нині Теребовлянського району). Друкуватися почав з 1958 року. Після завершення навчання на філологічному факультеті Львівського державного університету імені Івана Франка пішов працювати заступником головного редактора журналу «Жовтень» (від 1990 — «Дзвін»). Окремими виданнями вийшли збірки поезій: «Зачудовані олені» (1965), «Громове дерево» (1967), «Рамена» (1969), «Смолоскипи» (1975), «Звіздар» (1977), «Майоліка» (1985), «Словацьке літо» (1986), «Карбівня» (1987), «Серпневе яблуко» (1989), «Погляд вічності» (1990) (відзначена Національною премією України імені Тараса Шевченка).
З 1976 року — член Спілки письменників України.
Твори Романа Лубківського перекладені англійською, білоруською, болгарською, польською, російською, сербською, словацькою, хорватською і чеською мовами. Робив переклади з більшості слов’янських літератур.
У 1990-1994 рр. — народний депутат України. Саме за ініціативою Романа Лубківського започатковано традицію складення присяги Президентами України на Пересопницькому Євангелії.
У 1992-1993 рр. — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Чеській і Словацькій Федеративній Республіці. Після її розділення до 1995 року був Надзвичайним і Повноважним Послом України у Чеській Республіці.
Відзначений багатьма нагородами та преміями, в тому числі кавалер ордена «За заслуги» II і III ступенів, заслужений діяч культури Польщі (нагороджений цією відзнакою за перекладацьку діяльність і популяризацію в Україні польської літератури, 1977), лауреат літературної премії імені Павла Тичини (1979), премії імені Вітезслава Незвала Чеського літературного фонду (1984), премії імені Павола Гвєздослава за оригінальну та перекладацьку творчість, відданість культурі словацького народу (1988), Національної премії України імені Тараса Шевченка (1992), премії імені Максима Рильського (2008), премія Ars Translationis за переклад з чеської мови драми Вацлава Фріча «Іван Мазепа». (2008).
У Тернополі з широкою громадськістю Роман Лубківський востаннє спілкувався цього року під час імпрези з нагоди репрезентації тритомного енциклопедичного словника «Тернопільщина. Історія міст і сіл», що відбулася у травні в Тернопільському драмтеатрі. Роман Мар’янович тоді зауважив, що це видання унікальне, адже аналогів йому немає в жодній області. А ще зізнавався, що по-доброму заздрить тернополянам через те, що у нашому місті є літературний музей, він мріяв, що такий колись буде і у Львові…
