В офіційній документації ОУН та УПА дії спрямовані на задоволення сексуальних потреб поза рамками шлюбу фактично прирівнюються до алкоголізму (за який часто карали на смерть). Їх вважали важким злочином і розглядали (часом невиправдано) в категоріях моральної деградації.
За сексуальною поведінкою членів підпілля стежили провідники різних рівнів, а також Служба безпеки ОУН. Референт СБ Карпатського крайового проводу ОУН В. Лівий («Йордан») у 1948 р. наказав перевірити «поширення деморалізації» в ОУН, у тому числі випадки зґвалтування. Арешти і затримання правопорушників в лавах УПА проводила військово-польова жандармерія.
Види покарань за «сексуальні злочини» вписувалися у загальну систему відповідальності в ОУН і УПА за «проступки проти моралі» та дисципліни, і лише в окремих випадках їх класифікували як важкі (кримінальні) злочини. В одному з наказів провідника «Бориса» від 15 червня 1945 р. зафіксовано таку градацію покарань: «а) наганою; б) зниженням посту, в) цілковитим осуненням з рядів організації до симпатиків. Смертні випадки лежать тільки в компетенції окружного провідника».
Найвищу міру покарання у формі повішення або розстрілу застосовували до підпільників чи упівців, які мали численні безладні любовні зв’язки.
У 1946 р. СБ Тернопільського окружного проводу ОУН видала наказ про фізичну ліквідацію підрайонного референта СБ Василя Бойка («Омелька»), який своєю відмовою від одруження довів до самогубства підпільницю «Люсю», котра завагітніла від нього, та не з’явився на суд ОУН у цій справі.
Невдовзі після її смерті «Омелько» одночасно підтримував сексуальні відносини з трьома жінками-підпільницями, наймолодшій з яких, «Зої», на той час було 16 років. Фігурантка любовного чотирикутника «Ніна», прагнучи помститись суперниці «Зої», видала МГБ інформацію про неї та інших відомих їй учасників визвольного руху та адреси криївок на Кременеччині.
Джерело: Україна модерна
