Працівниця Борщівського обласного краєзнавчого музею Любов Лесіцька орнаментувала копії посуду, яким понад 5 тисяч років тому користувалися трипільці на території сучасної Тернопільщини. У музеї вона працює 15 років реставратором. За професією жінка – художниця-керамістка.
За словами Любові Лесіцької, усі речі, які розкопують археологи – у музеї вона чистить і реставрує. Також жінка вивчає орнаменти на цих знахідках. Відтворювати малюнки вона вирішила на копіях стародавнього посуду, які замовляє у гончара.
“Ці маленькі посудини виготовляє Олександр Суровий, який вивчив технологію випалу черепка і виготовляє такі маленькі копії шляхом відлиття в гіпсових формах. Він випалює теракоту, привозить сюди заготовки, а я стараюся їх орнаментувати”, – розповідає майстриня.
“Серед підйомного матеріалу, який привозять до музею, – двох однакових посудин немає. Це означає, що у трипільців не було звичного орнаменту. А цими малюнками вони закодовували інформацію, щоб передати її наступному поколінню. Трипільці використовували прості елементи, які залишилися до нашого часу і старалися їх трошки ускладнити. Це – круг, трикутник, безконечник, лінія, крапки, півмісяць, сонце”.
Розписуючи посуд, каже реставраторка, трипільці умовно ділили його на 4 частини і кожну частину розписували по-іншому.
“Вони рік ділили на 4 пори року. Малювали круги, які символічно позначали фази сонця і місяця, так цю іфнормацію вони передавали наступним поколінням”.
Любов Лесіцька розписала копії кубків, які трипільці використовували для напоїв.
“В усіх трипільських посудинах дуже тонесеньке дно, що, на нашу думку – непрактично, тому що посуд перевертається. Але, якщо відвідати печеру “Вертеба” – то ми побачимо, що у посуді, знайденому там – майже ніде немає рівного дна. Отже, трипільці такий кубок обкладали вугликами, щоб він був стійким і водночас нагрівався”, – каже Любов Лесіцька.
Жінка розповідає, що чимало копій трипільського посуду мають точно такий же розмір, як оригінал.
За словами рестравраторки, археологи здебільшого не знаходять цілого посуду. Тому, на оригінальних речах зберігається лише частина орнаменту, зазвичай – 50-60%.
Як саме виглядала решта орнаменту – жінка дізнається з видань дослідників
“В нас є багато альбомів дослідника Тараса Ткачука, який досліджує трипільську кераміку на всьому ареалі Трипілля. Використовую це, як підказку, щоби зробити копію”.
Щоб розписати один виріб – Лесі Лесіцькій треба 3-4 дні, а інколи і більше, щоб зробити кожну лінію динамічною, пластичною.
Колекція орнаментованого посуду зберігається у Борщівському краєзнавчому музеї.
