Жінка працювала секретаркою Лановецького районного суду. Та життя внесло свої корективи. Після трагічної смерті чоловіка вирішила продовжити його справу — перебрала в свої руки невеличку ферму. Спершу вирощувала свиней, а потім — велику рогату худобу.
Розповідає, що починала з 15 корів, тепер має понад пів сотні голів ВРХ. З чималою господаркою Ірина дає раду сама! Виконує все від «а» до «я»: годує худобу, доїть, вичищає в стайні, здає молоко, заготовляє корми, веде бухгалтерію, налагоджує співпрацю з інвесторами. А якщо потрібна підмога — її заміняє 17-річна донька Діана. Та іноді без підтримки односельчан — не впоратися, тож кличе і їх.
За словами пані Ірини, тваринництво — важка праця, але вона ні разу не пошкодувала, що взялася за неї. Та от основна проблема фермерки — немає землі для вирощування культур для годівлі тварин.
- Чоловік вклав багато праці у ферму, тому я вирішила продовжити його справу. У перші роки вирощувала свиней, але через якийсь час ціна на зерно суттєво зросла, а на м’ясо — ні, стало невигідно вирощувати. Вирішила розводити корів, — говорить вона.
Держава, каже Ірина Друзік, не особливо поспішає допомагати дрібним господарствам.
- Найважче мені через те, що не маю землі, не можу виростити культури для корму. Все доводиться купувати. Наша місцева влада не надто щедра. Я просила виділити мені хоча б 2 га землі, що гарантовано законодавством, але відмовили. І це при тому, що плачу податки до місцевого бюджету. Невже не можна дати ділянку із земель запасу чи бодай шматок біля ферми, який нікому не належить? Ще буду просити в громаді. Прикро, що ніхто не зацікавлений у тому, щоб люди в селах відкривали невеличкі ферми, — підмічає фермерка.
Вона зізнається, що бачить результат своєї праці і радіє, що може щось вдосконалити на фермі.
- Колись я не розуміла навіщо чоловікові ця справа. Пропонувала виїхати за кордон. А коли почала сама займатися, виявилося, що і мені це близьке. Звичайно, хочеться, щоб ціна на молоко була вищою, але це не від нас залежить. Цікавлюся нині переробкою молочної продукції, відвідую сироварні, — розповідає пані Ірина.
Жінка додає, що сучасні технології дають більші можливості для розвитку господарства в нас час. Та головне — настрій, з яким ти підходиш до будь-якої справи..
- Зараз на моїй фермі процес механізований, все набагато легше. Але у кожного ще є своє ставлення до праці. Хтось неохоче іде з одним відром по воду до криниці, а хтось два несе із задоволенням. Якщо є жага до роботи, якщо є бажання щось досягти, то праця перестає бути тягарем і приносить задоволення, — ділиться думками фермерка.
за матеріалами «НОВА Тернопільська газета»
