Нещодавно відсвяткувала п’яту річницю заснування студія гумору «Weekend» з Тернополя.
Хлопці, відомі участю в телешоу «Розсміши коміка», вперше вийшли на сцену Тернопільського національного технічного університету ім. І.Пулюя під час святкування Дня факультету й навіть не підозрювали, що за кілька років стануть відомими на всю країну, а відео їх виступу переглянуть понад сорок тисяч користувачів мережі інтернет.
На фото (зліва направо): Ігор П’янков, Петро Кондратович, Борис Бідун, Іван Ковальчук. |
— Рівно п’ять років тому на «болоті» ми відіграли першу гру. Тоді на сцені об’єдналися два тернопільські колективи — «Фреш» і «Біляші». Студії гумору «Weekend» як такої ще не було, називалися просто — «Студенти», — розповідає учасник студії Борис Бідун. — Старт був доволі успішним, а далі пішло-поїхало… «Кавалєрка», Подільська ліга, Галицька ліга, «Волинь», «Європа», «Торнадо», Західноукраїнська ліга КВК та Радивилів. Ой, ледь не забув, ще ж шоу «Розсміши коміка» (усміхається, — авт.). Оглядаючись назад, приємно згадати кожне місто, сотні залів, глядачів, які часто ставали близькими друзями, та незабутні емоції, пережиті під час виступів. За цей доволі тривалий період часу змінювався склад команди, жарти, та не змінилася наша любов до гри та гумору.
Сьогодні студія гумору «Weekend» — це чотири учасники: Борис Бідун, Петро Кондратович, Іван Ковальчук та Ігор П’янков. А протягом усього періоду існування свій вклад у її розбудову внесли одинадцять щирих та смішних «кавеенщиків».
Два рази «Weekend» підкоряв відомих коміків. Кілька років тому Борис Бідун та Василь Яскевич «розсмішили» суддів телешоу на 10000 грн. Тоді, як розповідають хлопці, гроші витратили на саморозвиток. Цього року вже тріо — Борис Бідун, Петро Кондратович, Ігор П’янков — вдалося зірвати джек-пот та привезти до Тернополя 50000 грн. Хлопці завдяки одній мініатюрі про жінку-інструктора в школі водіння зуміли розсмішити Володимира Зеленського та Євгена Кошового під час 2-ої, 3-ої та 4-ої хвилин, а на завершення один із учасників вразив публіку грою на сопілці… носом.
Як зізнається Борис Бідун, його творчий шлях в гумористичному жанрі розпочався банально — з уроку фізкультури. Пригадує, як до шкільного спортзалу прийшли двоє хлопців і запитали, хто хоче грати в команді КВК. От він і зголосився.
— Сьогодні КВК – це і професія, і хобі. Я закінчив технічний університет, проте із більшим задоволенням завжди йшов на репетиції, ніж на пари, — розповідає Борис. — Насправді це приносить неймовірне задоволення — робити людей щасливими. Коли бачу, що глядачам подобається те, що ми показуємо, вони сміються від душі і забувають про свої клопоти хоча б на кілька хвилин, то й сам почуваюся щасливим.
Хлопець каже, що спочатку його «комедійні» погляди не поділяли рідні, проте їхню думку йому вдалося змінити. Тепер часто переглядають виступи команди. До того ж Борису пощастило з коханою дівчиною, яка завжди підтримує, вболіває та надихає творити щось нове. Та й історія їхнього знайомства розпочалася із виступу команди КВК…
Часто доводиться чути, що ті, хто народжений для того, аби запалювати усмішки на обличчях людей, навіть у повсякденному житті не втомлюються жартувати та дарувати радість. «Вікендівці» саме такі. Відповідаючи на запитання, чому вирішили спробувати свої сили у «коміках», Іван Ковальчук усміхається й каже, що «хотіли більше брати грошей за весілля», а Петро Кондратович додає, що, мабуть, просто… «дозріли».
— Для мене це більш ніж хобі та гра. КВК — це те, що приносить задоволення не тільки мені, а й оточуючим, це постійний рух, нові знайомства, драйв, який не передати словами, — розповідає Іван Ковальчук. — Ми часто виступаємо не тільки на офіційних іграх, а й на корпоративах, весіллях, вітаємо друзів. Образи для свят придумуємо самі, граємо так, щоб ніколи не повторюватися, навіть самі з собою (усміхається, — авт.).
Іван зізнається, що, мабуть, як і всі батьки, спочатку його рідні були проти того, що їхня дитина грала в КВК, адже в них були «перевернуті» поняття про гру. З часом зрозуміли, що це приносить задоволення, і сприйняли рішення сина таким, яким воно є. А от Ігор П’янков розповідає, що рідні завжди підтримували його «комедійні» починання, та не приховує, що професійна кар’єра «кавеенщика» для нього розпочалася із повсякденного життя: подобалося жартувати з оточуючими, до того ж студентські роки — найбільш сприятливий період для цього.
— Одного дня зрозумів, що назріло велике внутрішнє бажання заявити про себе на всю країну, — пригадує. — На телевізійний проект поїхали з третього разу. Тоді не думали про перспективи, просто переповнювало внутрішнє бажання довести, що нам це під силу. Сьогодні те, чим займаюся, хобі, яким пишаюся, та за допомогою якого ще й непогано заробляю.
КВК — гумористичне відображення реалій. Хлопці з команди «Weekend» всі жарти та мініатюри придумують самі, для них кожна репетиція перетворюється на місце, де панує вир ідей, який переростає в те, що глядачі бачать на сцені. У вільний час вони відвідують різні суспільні заходи, не обов’язково гумористичного характеру, бо вважають, що до кожної справи потрібен різнобічний підхід, і КВК — не виняток. Жартують, що ніколи не знають, де їх «муза чекає», адже, як показує практика, вона може підкрастись звідусіль. «Ми завжди повинні бути в курсі новин, вміти помічати цікаві моменти в життєвих ситуаціях, в які кожен із нас потрапляє, а потім зі всього пережитого писати жарти», — розповідають майстри гумору.
Петро Кондратович, якого «смішним» вважають усі, хто його знає, каже, що після першого виступу зрозумів: КВК — це його. А чим більше виступав, тим більше закохувався в гру. Сьогодні Петро уже не студент, разом із дружиною виховує дитинку, а КВК нині — улюблене хобі, що стало професією.
— Як і у будь-чому, в гумористичному жанрі досвід приходить з часом. Коли згадуємо перші виступи, самі з себе сміємося. Тепер кожен вихід до глядачів ретельно продумуємо, шукаємо реквізити, не зупиняємося на досягнутому. У КВК усі образи вже давно створені, тому наше завдання тільки їх відобразити й смішно зіграти. Пригадую, довго налаштовувалися перед шоу «Розсміши коміка», хвилювалися, що буде не смішно або щось піде не так. Але, чесно кажучи, врешті налаштувалися дуже рішуче й навіть не готувалися до програшу, для себе розуміли – тільки перемога! Перед тим домовилися, що не зупинимося доти, допоки вистачатиме жартів, – ділиться Петро Кондратович.
Він не приховує, що першою «редактурою» для нього завжди є сім’я. Рідні чекають нових жартів, оцінюють їх, і тільки після цього можна, не хвилюючись, виходити на велику сцену.
Ці хлопці ніколи не опускають руки, незважаючи на життєві перипетії, зігрівають своїми жартами друзів, часто виступають на благодійних вечорах і мріють про те, щоб настав такий час, коли кожен українець буде щиро усміхатися та відчуватиме себе щасливим… А нині – вони просто займаються улюбленою справою, тим, що їм найкраще вдається!
Фірмові жарти від студії «Weekend»
В українському футболі є правило, що на полі має бути хоча б чотири українці. А в Польщі пофіг, скільки українців на полі, головне, щоб полуницю вчасно позбирали.
***
Нещодавно щось невідоме в селі біля Тернополя зорало
2 гектари поля. Дивіться на СТБ — Х-трактор!
***
Мені ошпарило всю спину і рухати не можу тазом… Ось що буває, люди, з тими, хто вішає бойлєр над унітазом.
***
Дівчинку з брекетами у тролейбусі випадково використали замість компостера.
***
До чемних дівчат Миколай приходить під подушку, а до нечемних — під ковдру.
Інна Ткаченко