Струсів, що у Теребовлянському районі. До 16 ст відоме як Підбогородичне (або Підбугорище). В 1434 стає власністю Януша з Оринина. Теперешню назву отримало у 17ст від родини Струсів, які перетворили його на містечко.
В 1610 р. отримує різні королівські привілеї. Містечко мало свій герб – на червоному фоні три срібних гамаїди. 17 березня 1771р. містечко одержало магдебурзьке право.
Наприкінці ХVІІІст. австрійська влада визнала Струсів містечком і підтвердила його герб – «Корчак», який вживався на печатках. Останній з роду Миколай Струс був галицьким старостою. Він мав дві доньки, після смерті Миколая, Струсів перейшов у спадщину донькам. Донька Калиновського і Олени вийшла заміж за Станіслава Р. Потоцького, так Струсів перейшов до Потоцьких. Його праправнук Станіслав Щесний Потоцький у 1780р. продав містечко Лянцкоронським. Від бездітних Лянцкоронських відійшло разом кількама фільварками до Володимира Баворовського, який продав їх наприкінці 19ст. Йозефу Голуховському. Останніми власниками до 1939р. були його донька Марія та її чоловік Петро Дунін-Борковський.
Тут був замок, ратуша та старовинні будинки на центральній площі – нічого до наших днів не дожило. Замок
містився над яром «Чортівська Дебря», вже в 17 ст. від нього були руїни, замок здобули війська Хмельницького у 1648, декілька разів замок штурмували татари. Рештки замку пішли з часом на будівництво палацу. Мешканець села – старий дідок сказав, що з замку вів підземний хід на Теребовлянський замок. Цікаво, що на початок 20 ст. руїни замку ще згадуються в «Описі Воєводства Тарнопольського», як поза містечком.
Збереглися старий парк із палацом XVIII ст., садиби-будинки Гірняків і Ситників-Сліпих (XIX ст.), млин (1911 р.).
Архітектури:
- Церква монастиря
- Церква оо. Василіян (1770 р.),
- Церква св. Миколая (1930 р.),
- Костел св. Антонія (1903 р.)
- Синагога (XIX ст.)
- «Келія» язичників (IX ст.).
