Нічна трагедія, що розгорілась у селі Бабинцях Борщівського району, сколихнула всю Україну. Банальна сімейна сварка між подружжям переросла у справжній бойовик з переховуваннями, пострілами і, щонайгірше — зі смертями.
Для правоохоронців нічні виклики через сімейні чвари — річ звична. Дебоширів завжди вдається привести до тями одним лише візитом поліцейських. Однак те, що сталося в Бабинцях, важко збагнути.
Я навідалася до пораненого інспектора дозвільної системи Борщівського відділення Чортківського відділу поліції головного управління Національної поліції в Тернопільській області Сергія Танасійчука з проханням розповісти про пережите. Сьогодні життю Сергія нічого не загрожує — його прооперували, вилучили кулю з ноги. Однак смерть колег не дає чоловікові спокою.
…Приїхавши на виклик того злощасного дня, поліцейські побачили жахливу картину: жінка лежала на порозі хліва мертва. Трагедії передував конфлікт між 45-річним мешканцем села і його дружиною. Подружжя з’ясовувало стосунки через ревнощі. Відомо, що обоє нещодавно повернулися із заробітків у Польщі. Спочатку приїхав чоловік, а через день — дружина. Чому він запідозрив у зраді жінку, матір трьох дітей, — невідомо. Проте зажадав від неї пояснень. Жінка нічого не хотіла говорити, й це сердило благовірного. Сусіди розповіли, що він схопив рушницю і побіг до лісу, звідки почулися постріли. Та в лісі звести рахунки з життям не вийшло, тому повернувся на обійстя і почав діяти ще більш агресивно. Побачивши зброю, яку націлив на неї чоловік, жінка почала втікати, але куля наздогнала її на порозі хліва.
— Прибувши на місце події, ми швидко оцінили ситуацію і почали переговори зі стрільцем, — розповідає Сергій Танасійчук. — Він приставив рушницю собі до шиї і сказав, що прострелить себе. Хотіли врятувати його від такого кроку, але наші вмовляння не діяли, а дебошир поводив себе дуже агресивно. Уже знаючи про смерть дочки, його просила скласти зброю і теща, проте й це не подіяло. В якийсь один момент він спрямував рушницю в наш бік і почав стріляти. Перша куля потрапила в шию оперуповноваженому Олександрові Рудику, згодом поранення отримав я і Андрій Чернятинський. Для Андрія та Олександра поранення виявилися смертельними. А далі події зі знешкодження стрільця відбулися вже без моєї участі.
Поліцейський зауважує — родина, в якій трапилася трагедія, була благополучною. «Я знав цих людей, — каже пан Сергій. — Вони працювали, їздили на заробітки до Польщі, виховували дітей. Усе, як у всіх. Що сталося між ними тієї трагічної ночі — невідомо. Такої агресії в людей я не зустрічав. За 15 років роботи в міліції бачив багато, але щоб так безжально вбити дружину й ні в чому невинних людей, яким було лише по 30 років, — таке вперше.
Начальник Борщівського відділення поліції Володимир Горб’як каже — спершу нападник агресії не проявляв, лише після того, як поцілував мертву дружину, почав погрожувати правоохоронцям. «Вимагав, щоб ніхто не зробив йому назустріч і кроку. Коли з його боку пролунали постріли, ми вирішили проводити штурм. Однак чоловік обрав своєрідну тактику ведення стрільби: постійно ховався у хліві, лише на декілька секунд виставляв рушницю, щоб зробити постріл. Стріляв зловмисник з важкодоступного місця, тому змоги підійти ближче не було. Коли перша куля влучила в нашого правоохоронця, ми вирішили викликати штурмову групу спецпідрозділу поліції. Щодо інформації про те, начебто наші працівники виїхали на виклик без бронежилетів і спецзасобів захисту, скажу, що це брехня. Той, хто не був під час операції, не може судити об’єктивно. Хлопці, які брали безпосередню участь в операції, виїхали на виклик у повному оснащенні, були в них і бронежилети, і шоломи. Не мали їх ті працівники, які блокували обійстя, але не були задіяні в штурмі. Хочу також зазначити, що в нас триває внутрішнє розслідування, будуть висновки прокуратури, тоді зможемо повідомити про результат», — зазначив пан Горб’як.
У зв’язку з трагічними подіями в Борщеві було оголошено триденний траур. На будівлях державних установ приспустили державні прапори з траурними стрічками. Поховали Олександра Рудика й Андрія Чернятинського з почестями 25 серпня у рідних селах — Шупарці й Сапогові.
Ірина МАДЗІЙ, Вільне життя
