Відео інциденту на парламентській трибуні 15 грудня між народним депутатом Олегом Барною і прем’єр-міністром України Арсенієм Яценюком миттю облетіло головні інформагентства всього світу.
Олег Степанович Барна народився 18 квітня 1967 року в с. Нагірянка Чортківського району в родині вчителів. Закінчив фізико-математичний факультет Тернопільського педагогічного інституту (нині — національний університет). У 1995 році здобув спеціальність менеджера системи освіти, а у 2008-ому — юриста. Працював учителем у Ридодубівській та Білобожницькій середніх школах, що у Чортківському районі. У 2002-2010 рр. був нагірянським сільським головою Добровольцем пішов у ЗСУ в зону АТО як боєць 128-ої окремої гірсько-піхотної бригади, командир міномета (псевдо “Дядько Олег”). У жовтні 2014 р. обраний народним депутатом України.
Одружений. Разом з дружиною виховують двох синів.
Тоді, нагадаємо, нардеп від Тернопілля Олег Барна, рідний брат голови Тернопільської облдержадміністрації Степана Барни, дещо інтимним прийомом намагався винести прем’єра Яценюка з парламентської трибуни. Це спричинило шалену колотнечу у Верховній Раді, причому вдарити Олега Степановича намагалися відразу з десяток посіпак Яценюка…
— Так, навалилися на мене, — розповів Олег Барна в ексклюзивному інтерв’ю “НОВІЙ…”. — А потім, коли я хотів з’ясувати стосунки з тими “відчайдухами” один на один, то вже переховувалися. Наприклад, Іванчук тікав геть, коли тільки побачив, що я до нього наближаюся. Потім мені казали, що той вчинок був не інтелігентним. Але ж інакше з тим Яценюком не можна! Інтелігенція на захисті справедливості і добробуту держави має бути войовничою.
— Ваша негативна оцінка уряду давно відома. А чи так само негативно оцінюєте 2015-ий рік для України?
— Були, звісно, й позитивні моменти, до яких я би відніс чітку й рішучу проукраїнську позицію як Європи, так і США щодо подій на Донбасі і в Криму. Про це, зокрема, заявив і Джо Байден під час свого виступу у Верховній Раді наприкінці року. Однак негативних моментів, на жаль, було значно більше. Для мене найбільшим розчаруванням стала антидержавницька діяльність уряду, а також нездатність парламенту відправити його у відставку. Звісно, коли в країні абсолютно відсутні реформи, а урядовці в економічній сфері позиціонують себе лише як аферисти і прохачі, то добробут простого люду, звісно, стрімко знижується. На жаль, цей уряд схильний наповнювати бюджет не завдяки поліпшенню умов для розвитку бізнесу (ці умови, навпаки, постійно погіршуються), а шляхом доведення до банкрутства і подальшого продажу за безцінь підприємств спиртової та енергетичної галузей, лісового господарства, а також таких стратегічних об’єктів, як Одеський припортовий завод та залізниця. Жертвами такої безвідповідальної позиції уряду незабаром мають стати й підприємства аграрної галузі. Їх також цілеспрямовано доводять до банкрутства, аби згодом продати землю. При тому всьому вражають цинізм і лукавство, з якими уряд подає свою “діяльність”. Прикро, але багато хто вірить у цей популізм, хоча є й протилежні процеси — чимало місцевих рад уже ухвалили рішення про недовіру уряду Яценюка.
— А ваші однопартійці справді підтримали рішення про виключення вас із фракції ББП?
— Розумієте, більшість фракції БПП у Верховній Раді розуміє, що я правий, і потайки підтримує мене. Виключення мене із фракції — це лише політичне рішення. Можливо, воно було поспішним, час усе розставить на місця. Я, зі свого боку, готовий заради України пожертвувати будь-чим, тож сприйняв рішення фракції без жодних заперечень. Нині шкодую лише, що не зробив це ще півроку тому, адже через уряд Яценюка Україна втратила дуже багато часу. Вважаю, що Яценюк — головне гальмо реформ і боротьби з корупцією. Він має фактично нульовий рейтинг в українському суспільстві, а втримується на посаді лише завдяки політичному шантажу і погрозам виходу фракції “Народного фронту” з коаліції.
— Після виключення вам, мабуть, стало проблематичніше діяти в парламенті. Чи не було ініціатив взагалі відібрати у вас депутатський мандат?
— Ні, не відчуваю жодних проблем, у фракції мене навіть більше стали поважати. Єдине, що вони не могли собі уявити, це те, що я можу бути таким самостійним (усміхається — авт.), але ця самостійність виправдана і правильна. Я ж залишаюся членом команди БПП і кажу однопартійцям, що я, можливо, не “з того тіста, що й вони”, але мета у нас одна — процвітаюча Україна. Відразу після інциденту дехто в парламенті вимагав від мене вибачень, але я чітко сказав, що вибачуся лише перед Богом і перед своїм народом, але у жодному разі не перед цинічним і брехливим мажором, яким є Яценюк.
— Ви сказали, що “беззубість” парламенту, який не може відправити Яценюка у відставку, — одне з найбільших розчарувань для вас у 2015-ому. Чи не час Україні обрати нову Верховну Раду?
— Гадаю, що лакмусовим папірцем для Верховної Ради нинішнього скликання має стати голосування за відставку уряду. Якщо депутати не зможуть ухвалити це необхідне для розвитку держави рішення, то парламент повинен бути розпущений. Річ у тім, що під популістськими політичними гаслами до Верховної Ради нинішнього скликання пройшло чимало криміналітету, а також корупціонерів, які намагаються вирішувати у парламенті свої шкурні питання. Однозначно, що справжні патріоти, які пройшли через Майдан чи АТО і прагнуть позитивних змін в Україні, з цими злочинцями ніколи не об’єднаються.
— Ви — народний депутат, але також — брат голови Тернопільської ОДА Степана Барни. Братні зв’язки допомагають у роботі чи радше заважають?
— Знаєте, напевно друге. У мене надзвичайно жорстка позиція з певних питань і я дотримуюся її, а це може негативно позначитися на ставленні до брата. Наприклад, через інцидент з Яценюком у Верховній Раді потерпає й Степан — до того він ішов на високих позиціях у рейтингу голів ОДА, адже область першою завершила будівництво фортифікаційних споруд на Сході України та й за іншими показниками демонструвала позитивну динаміку, а після тих подій Яценюк почав жорстко критикувати брата, штучно занижувати його рейтинг. Та я кажу Степанові, щоб він не звертав на це уваги, адже Яценюк — тимчасова фігура, а якщо ще буде “піритися”, то отримає ще жорсткішу відповідь. Інший негативний момент — Степан не хоче, щоб його звинуватили в лобіюванні моїх інтересів, і часом, навіть всупереч об’єктивності, прискіпливіше ставиться при розподілі допомоги до об’єктів мого округу. Людям на окрузі це важко пояснити, але така проблема є… А щодо взаємної співпраці, то хоча ми й намагаємося дотримуватися субординації як державні службовці, але мета у нас спільна — лобіювати інтереси області і підвищувати добробут її мешканців. Він — у структурі виконавчої влади, а я як народний депутат — у парламенті.
Денис Лучка
