Кременець відомий у нашому краї руїнами середньовічного замку на горі Бона, мальовничими горами і крутосхилами, між якими сусідять, розташувавшись щільно одна коло одної, кількаповерхові будівлі і звичайні селянські хати. Поряд із Боною виділяється у ландшафті ще одна гора – Черча.
На цій горі – одне з найдавніших у нашому краї кладовищ. Ще з 1563 року, з часів появи в записах поселення з назвою Радивилів, на цьому кременецькому узвишші стояла церква великомучениці Параскеви П’ятниці, біля якої здійснювалися захоронення. У 1633 році церкву чи за рішенням парафіян чи то перенесли, чи звели заново в передмісті Запоточчя, освятивши її на честь Воздвиження Чесного й Животворящого хреста Господнього.
Існує й переказ, що в давнину на горі діяв чоловічий монастир, який був зруйнований унаслідок чергового набігу монголо-татарів. Мовляв, саме від слова “чернець” і походить назва гори Черча.
У 1648 році козаки під верховенством Максима Кривоноса, незважаючи на круті підйоми і потужні мури, у результаті шеститижневої облоги здобули замок на горі Бона, але й зазнали втрат. Полеглі упокоїлися на старому П’ятницькому цвинтарі. На початку 1990-х років тут, біля старовинних козацьких хрестів, спорудили пам’ятник у вигляді високого широкораменного хреста і стели з постатями сумуючих козаків.
До цього пам’ятного місця гості Кременця можуть пройти з центальної вулиці Шевченка, звернувши напроти парку культури і відпочинку на вузьку вуличку Козацьку (поворот біля ресторану “Іква»). Далі вона стає ще вужчою і подекуди з доволі крутим підйомом.
Тарас Грушівський.
