«Мене вразило, коли Сергій вперше заграв для мене на гітарі іспанську мелодію, – із трепетом у голосі розповідає Мар’яна. – Це було фантастично, а я була розчулена. Цим жестом Сергій заробив у моєму серці бонуси» (усміхається). Відтоді минуло чотири роки, кохання 23-річної Мар’яни Мокрій і 24-річного Сергія Поради зміцніло і нещодавно, 18 липня, вони одружилися.
– Мар’яно, як ви познайомилися?
– Ми знайомилися кілька разів, але ніколи не спілкувалися. У нас були різні компанії і захоплення, але спільні друзі. Сергій – музикант, грає на гітарі у тернопільському кавербенді «100 хвилин», а я тоді виступала у команді КВН «Мак» і працювала в одній із музичних шкіл. Якось у листопаді 2011 року я поїхала з подругою до Львова. Її чоловік – керівник театральної студії «Калейдоскоп», Сергій теж там грав, а у Львові у них була вистава в оперному театрі. Тоді ми «познайомилися» вже вкотре, і, як виявилося згодом, востаннє.
– Це було кохання з першого погляду чи симпатія переросла в любов?
– Мабуть, симпатія переросла в кохання, бо після «останнього» знайомства ми довго спілкувалися, а тоді у травні 2013 року разом поїхали в Карпати. Ідея, як завжди, була спонтанною, мені не дуже виходило, бо я мала їхати в Євпаторію працювати вожатою в таборі «Сокіл», але погодилася і залишилася з ними на два дні. Це, можна сказати, була наша перша спільна поїздка, а ще гори, вечірнє вогнище, гітара і розмови допізна… Словом, я почала дивитися на Сергія іншими очима. Але через два дні мені довелося поїхати, і наше спілкування знову обірвалося…
– І як відновили спілкування?
– У «Соколі» я працювала два місяці — червень-липень, а 17 липня — мій день народження, і Сергій зателефонував, щоб привітати. Я була приємно вражена і тішилася після того ще кілька днів. Ми почали більше спілкуватися, листувалися, і тривало це аж до листопада. А 29 листопада я купила квитки на КВН у «Березілі», зібралася з духом і запросила Сергія на побачення. Відтоді ми ось уже два роки не розлучаємося (усміхається).
– Чому саме Сергій?
– Сергій – надійна і добра людина. Біля нього комфортно й затишно. Є такий вислів «справжній чоловік». Так ось, для мене це не кліше, а переконання, бо Сергій – мужній, сміливий і має силу духу. Кожен день нашого знайомства приносив мені відчуття щастя і захищеності. Я розумію, що з таким справжнім чоловіком можна йти на край світу навіть із заплющеними очима. А ще його гра на гітарі… Мені здається, що коли він грає, тоді до неможливого щирий і чесний, і ніби весь світ навколо перестає існувати, а є лише Сергій і його музика. Я люблю спостерігати за ним у такі моменти, і щоразу переконуюся, що кохаю його до нестями.
– Знаю, що у вас було нетрадиційне весілля, а своєрідна вечірка лише для найближчих друзів…
– Ми жартуємо, що у нас все не як у людей. Навіть освідчення і те не було несподіванкою. Ми дуже хотіли жити разом, бо часто бачитися нам не вдавалося: Сергій їздить із концертами по Західній Україні, я теж постійно на роботі, бо працюю старшим інженером з програмного забезпечення комп’ютерів. І цього року в лютому Сергій сказав: «Усе, годі, йдемо купувати тобі обручку». Так і зробили. У квітні познайомилися з батьками, а через два місяці справили весілля. Ми вирішили не робити чогось грандіозного, а запросили лише найближчих друзів. Вінчалися у церкві Св. Петра у Тернополі, а святкування було у Великих Гаях. У нас була вечірка зі всіма атрибутами – фуршет, діджей, кальян і напої. Єдина традиція, якої ми дотрималися, – це розгулювання фати. Загалом я задоволена, бо все пройшло успішно, а найбільше схвилювало вінчання. Я завжди думала, що це формальність, але відчуття, які були в церкві, коли ми давали одне одному обітниці, не можна порівняти ні з чим.
– Сергію, а ти хвилювався перед вінчанням?
– Трохи. Але найбільше хотів, щоб Мар’яна була моєю, тому з хвилюванням спостерігав, як здійснюється моя мрія.
– А що для вас означає шлюб?
– Ми вважаємо, що шлюб – це партнерство двох людей, в якому головою є чоловік, адже передусім він забезпечує добробут дружини і дітей. Але такого, що це твої турботи, а це — мої, в нас немає. Ми одне одного розуміємо, підтримуємо і стараємося обговорити всі проблеми, щоб прийти до якогось спільного рішення. У свою чергу я знаю, що завжди можу покластися на Сергія, бо коли душа торкається душі, то всі слова стають зайвими…
ірина КОШІЛЬ
