“Напевно, ні в кого з працівників пера нема роману, дія якого відбувається саме тут, де ми знаходимося, на Валовій”, – так розпочав розмову зі своїми читачами прозаїк, журналіст і науковець Олександр Вільчинський.
І справді, історико-культурна частина міста, де розташована книгарня “Є”, і в якій, властиво, й відбулася ця зустріч, відіграє неабияку роль у житті тернополян. Саме там, перед піцерією “Болеро” знаходився офіс літературного героя детектива Олександра Вільчинського “Неврахована жертва”.
Героїв своїх творів пан Олександр “оселяє” тільки туди, де побував сам: у рідний і знайомий з дитинства ліс під Борщівкою Лановецького району (“Останній герой” і “Криївка”), у Хмельницький (“Проскурів”), в ботанічний сад Одеси (оповідання “Маслини на десерт”), у Київ (“Льодовик” і “Дерева на дахах”), Париж (“Бульвар Сен-Мішель”). Та улюбленим місцем, де “діяли” герої трьох його творів, стало лісове озерце у Борщівському районі, де народилася мати письменника, і куди він сам не раз приїжджав порибалити та відпочити.
Може бути, що незадовго матимемо і повість чи роман, дія якого відбуватиметься у Шотландії. Бо саме туди Олександр Вільчинський відбуде на цілий квітень -отримав гостьове запрошення від власника старовинного замку. Там, разом з іншими чотирма майстрами пера з усього світу писатиме художній твір. Заможний шотландець узяв за звичку приймати письменників у себе щомісяця. Навзамін просить лише залишити йому перший рукопис та ще надіслати видану книгу. Потрапити у цей екзотичний, відірваний від цивілізації куточок старовини просто, лише треба вміти писати.
З-під пера відомого автора поки-що вийшло до десяти романів і повістей, стільки ж новел і оповідань, два есе і багато інтерв’ю та статей. Він – володар Гран-прі і першої премії “Коронація слова 2003” і лауреат Всеукраїнського конкурсу романів та кіносценаріїв “Коронація слова 2002”.
А тернопільський період для пана Олександра почався разом зі створенням у 1990 році газети “Тернопіль Вечірній”. Працюючи головним редактором, зумів згуртувати довкола редакції молодих письменників та поетів, які невдовзі утворили поетичне об’єднання “Західний вітер” (Гордій Безкоровайний, Віталій Гайда, Василь Махно, Борис Щавурський). Тоді редакція започаткувала літературну премію “Автограф”.
Також Олександр Вільчинський означив літературний феномен, що склався на рубежі 2000-х років на Тернопільщині як “Тернопільська альтернатива”, розглядаючи творчість Лесі Романчук, Олексія Волкова, Сергія Ухачевського та інших. Він ініціював та упорядкував книжкову серію “Український детектив” у видавництві “НК- Богдан”, куди увійшов і детектив Івана Франка.
Під час зустрічі прозаїк з неабияким хистом розповідав про те, де творив, з кого писав прототипи персонажів, з ким у той час спілкувався. Слухачі, серед яких представники тернопільської творчої молоді і студенти факультету філології і журналістики Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка, де викладає Олександр Вільчинський, захоплювалися його естетичним сприйняттям світу і залюбленістю в життя. Їх цікавило, звідки письменник черпав натхнення, в яких місцях любив писати, кого мав за вчителя, як добився першості у “Коронації слова”, що пише нині. Найактивніші отримали в подарунок книжку з авторським підписом.
Ця своєрідна терапія художнім словом стала для молодих людей альтернативою сьогоднішньому світові з його стресами та викликами. А ще – зразком для наслідування. Бо не завжди випадає мати наставника, який навчає не тільки професійності, а й мистецтву бачити красу і творити.
Анна-Віталія ПАЛІЙ.
Тернопіль вечірній
