Проникнення на територію в пізній час без дозволу і законних підстав, зокрема з подоланням перешкоди — паркану, є порушенням недоторканності іншого володіння особи. Такого висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 24 березня 2016 року №-299кз15, пише ЗіБ.
Верховний Суд України
Іменем України
Постанова
24 березня 2016 року м.Київ №5-299кз15
Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого судді-доповідача — Кліменко М.Р.,
суддів: Вус С.М., Глоса Л.Ф., Заголдного В.В., Канигіної Г.В., Ковтюк Є.І., Короткевича М.Є., Кузьменко О.Т., Пивовара В.Ф., Редьки А.І., Школярова В.Ф.,
при секретарях: Коваленко О.В., Гобелецького Ю.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою засудженого Особи 1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних
справ від 10.09.2015,
ВСТАНОВИЛА:
Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16.10.2014 Особу 1, 1963 року народження, засуджено за ч.2 ст.125 Кримінального кодексу до покарання у вигляді обмеження волі на строк 2 роки, за ч.1 ст.162 КК до покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 рік та у відповідності до вимог ст.70 КК за сукупністю злочинів Особи 1 остаточно визначено покарання у вигляді обмеження волі на строк 2 роки і на підставі стст.75, 76 КК його звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік з покладенням обов’язку публічно попросити вибачення у потерпілого Особи 2.
Цим же вироком Особу 1 виправдано за ч.2 ст.126 КК за недоведеністю його участі у вчиненні цього кримінального правопорушення.
Згідно з вироком Особу 1 визнано винуватим і засуджено за вчинення наступних дій.
24.02.2013 близько 21:00 він з метою вчинення протиправних дій щодо Особи 2 разом з трьома невстановленими особами прибув за Адресою 1, де постійно проживав Особа 2 зі своєю сім’єю. Діючи умисно, в порушення ст.30 Конституції, яка гарантує право на недоторканність житла, Особа 1 і невстановлені особи незаконно проникли на територію домоволодіння. При цьому одна особа перестрибнула через паркан і звідти відкрила хвіртку, що вела на подвір’я будинку, чим надала безперешкодний доступ на територію домоволодіння Особі 1 та двом іншим особам, які підійшли до вхідних дверей будинку. У цей час Особа 2, який мав намір вийти на подвір’я, відчинив вхідні двері. Коли він зупинився на порозі веранди свого будинку,Особа 1 на грунті тривалих неприязних стосунків умисно завдав Особі 2 кулаком удар в голову, після чого потерпілому завдали удари, окрім Особи 1, й інші невстановлені особи. В результаті дій Особи 1 потерпілому було заподіяно легкі тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, що спричинило короткочасний розлад здоров’я.
Апеляційний суд Київської області ухвалою від 22.01.2015 вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16.10.2014 щодо Особи 1залишив без зміни.
Ухвалою ВСС від 10.09.2015 судові рішення щодо Особи 1 залишено без змін.
Засуджений Особа 1 звернувся із заявою про перегляд Верховним Судом ухвали суду касаційної інстанції від 10.09.2015 з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, передбаченої законом про кримінальну відповідальність, у подібних правовідносинах, що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень, та неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї ж самої норми права, передбаченої Кримінальним процесуальним кодексом, що також зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень, тобто у своїй заяві Особа 1 посилаєтьсяна підстави, передбачені пп.1, 2 ч.1 ст.445 КПК.
У своїй заяві, поданій після усунення її недоліків, Особа 1 просить судові рішення щодо нього скасувати і: в частині засудження його за ч.1 ст.162 КК — кримінальне провадження закрити за відсутністю у його
діях складу злочину, а за ч.2 ст.125 КК — направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
У частині виправдання його за ч.2 ст.126 КК — судові рішення не оспорює.
