На жаль, Україна за рівнем онкологічної захворюваності входить до першої десятки країн світу, маючи понад 160 тис. хворих на рік.
Сьогодні кожний п’ятий українець протягом життя занедужує на рак, а в найближчій перспективі хворітиме кожен четвертий. Щороку майже 90 тис. українців помирають від онкологічних захворювань, причому 35% із них — особи працездатного віку. Через запізнілу діагностику раку значною залишається частка хворих, які помирають протягом року після встановлення діагнозу. Чи існує профілактика онкопатології і як виявити перші ознаки раку, ми поцікавилися у лікаря-гематолога Ренати Вибираної (на фото).
– Часто рак діагностують на критичних стадіях і нерідко – випадково. Чому так відбувається?
– Люди ігнорують профілактичні медичні огляди, тому так і відбувається. Звертаються не при появі перших симптомів, а лише тоді, коли вже давно вкрай погано, а це аж ніяк не перша стадія онкопроцесу. Закликаю щороку за місцем проживання проходити медогляд з обстеженнями – загальний та біохімічний аналізи крові, рентгенографію ОГП, УЗД органів черевної порожнини та малого тазу, жінкам після 40 років – мамографію, чоловікам визначати онкомаркери простати. А сімейний лікар, оцінивши результати обстежень, скерує до вузькопрофільного спеціаліста.
– Чи можна помітити рак удома, без візиту до лікарні? Які симптоми мають насторожити?
– Не завжди це так просто – самостійно помітити у себе хворобу, адже першим симптомом може бути лише загальна слабкість, а хто з нас її не відчуває. Повинні насторожити запаморочення, задишки при ходьбі, втрата апетиту, втрата ваги, збільшення периферичних лімфовузлів, підвищена пітливість, підвищення температури, не пов’язані з вірусною чи бактерійною інфекцією, болі в кістках, поява синців на тілі без травмування, носові та ясневі кровотечі, посилення кров’янистих виділень під час місячних… Симптомів багато і не завжди вони обов’язково вказують на онкологію. Просто при їх появі зробіть вищеперераховані обстеження.
– Кажуть, що після Чорнобильської катастрофи кількість онкохворих зросла чи не вдвічі…
– Це так, але не думаю, що лише аварія на ЧАЕС спричинила цю невтішну статистику. Людина сама собі риє могилу, в гонитві за новітніми технологіями, забруднюючи навколишнє середовище.
– Побутує думка, що чим молодший організм, тим сильніше він бореться із хворобами. Чи стосується це онкології?
– Щодо онкології, то чим молодший вік, тим швидше відбуваються обмінні процеси, процеси ділення злоякісних клітин – рак швидко прогресує. З іншого боку, молодий організм більш «збережений» в плані відсутності супутніх захворювань і це дозволяє провести комплексне лікування з меншою шкодою для організму загалом.
Щодо онкогематології, а саме гострих лейкемій, то в молодому віці частіше зустрічається лімфобластний варіант, а В-клітинний лімфобластний гострий лейкоз можна вилікувати лише за допомогою хіміотерапії без трансплантації кісткового мозку.
– Чи існує профілактика онкології?
– Специфічної профілактики, як, наприклад, вакцинація від грипу чи гепатиту В, немає. Можу порадити лише дбати про здоровий спосіб життя, раціональне та здорове харчування, фізичну активність, психологічну рівновагу. Якщо людина оптиміст, то їй легше, якщо песиміст чи реаліст – шукати більше позитивного у всьому і жити в гармонії та любові з собою та світом. Не можна забувати про спадковість – якщо у вашій родині були онкохворі, вам потрібно бути пильнішими до свого здоров’я.
– Зазвичай люди, почувши страшний діагноз – рак, поспішають звернутися до нетрадиційних методів лікування, відтак ще більше погіршуючи ситуацію…
– Це правда. Хочу застерегти всіх від неправильних кроків. На жаль, зустрічалась з такими пацієнтами та їхніми родичами. Справді, почувши діагноз, прогноз і те, що ми не даємо 100% гарантії одужання, люди знаходять шахраїв, які це можуть спокійно пообіцяти – лікування травами, гіпнозом, голодом… Не можу розказати жодної історії з «хеппі ендом». Тільки традиційна медицина і тільки лікар-фахівець у своїй справі встановить правильний діагноз та розкаже, яке лікування показане, його наслідки та прогноз.
– Розкажіть про випадки з вашої практики, що вас найбільше вразили…
– Якось до нас звернувся молодий чоловік. Спочатку лікувався у районній лікарні. Скаржився на сильний біль у грудині. Після магнітно-резонансної терапії у нього діагностували плеврит. Утім, жодних симптомів, окрім болю в грудині, не було. Йому приписали курс лікування, через якийсь час біль минув. Однак згодом чоловік знову звернувся до лікарів – цього разу боліло горло. Після аналізу крові досвідчений районний лікар відразу скерував його до нас. Як виявилося, пацієнт захворів на гострий лімфобластний лейкоз. Нам вдалося йому допомогти. Нині він – на підтримуючій терапії. Завдяки тому, що вчасно виявили хворобу, лікування доволі успішне.
– За стільки років, що ви працюєте гематологом, що найскладніше у вашій професії?
– Коли пацієнта покидає надія… Вона – останнє, що залишається у хворого, після того, як довідається про діагноз, складність лікування і, незважаючи на ризики, разом із лікарем вступає в цю нерівну боротьбу із хворобою з великою вірою та надією на одужання.
Оксана СМІЛЬСЬКА
