Ближче до завершення Великоднього посту хочемо поділитися думками отця Луки (Михайловича), які він висловив на своїй сторінці у Фейсбуці досить давно, та й були вони призначені переважно для читання під час різдвяного посту, але які залишаються актуальними й сьогодні.
Вони зосереджені на змісті та значенні посту, його ролі у духовному й особистісному розвитку людини, а також на важливості усвідомлення власних можливостей і уникненні крайнощів або марнославства. Ці думки стосуються тем пошуку духовного шляху, самопізнання, спілкування з Богом та критичного осмислення релігійних практик.
Чи потрібний Богові наш піст? Мабуть він потрібний більше нам. Бог вже якось і без нашого постування дасть собі раду. І все ж Він потрібний Богові тому, що наше добро насправді є для Нього найбільшою радістю, бо віднаходячи себе, ми неодмінно зустрінемо Його.
***
Піст важливий не тому, що ми враз запопадливо почнемо масово постувати. Мабуть – ні! Більшість точно! Навіть якщо ти не можеш або якось не дуже готовий зараз увійти у благодать посту, то знай, що він (піст) просто існує. Як можливість, а не, як зашморг. Як нагода, а не як припис за недотримання якого карають.
***
Піст – це стежина вгору. Напрямок руху по висхідній. Ідеали існують не для того, щоб «сідати» на них зверху і самовдоволено казати: «ось, я вже на вершині», а щоб їх постійно прагнути, до них тягнутися. Інколи навіть рачкуючи. І здається мені це найважливіше, і завжди залишатися вбогим паломником недосяжного ідеалу.
***
Для кожного важливо відкрити власний профіль постування. Якщо ти будеш перебувати у пошуці цього профілю, то твій духовний досвід автоматично ставатиме живим. У цьому пошуці міститься неймовірно важливий творчий імпульс. І що найважливіше – стосунок з Богом ставатиме немов салат, що смачно посолений.
***
Для людини з магічно-культовим укладом релігійної свідомості зазвичай найважливіші – харчові приписи. А що якщо я скажу вам, що є особи, яким на крайню аскетику – цілковитий протипоказ? Чому? Бо це грозить побічними факторами – дратівливістю, осудом тих, що цього не роблять, думають про те, що вони (SOS!!!) не такі як усі.
***
А взагалі піст, як лікарство корисний далеко не для всіх. На упаковці під назвою «піст» мають бути вказані «покази» і «протипокази». У «показах» написано – «для розумних людей». Я про те, що усвідомленого і розсудливого підходу до посту ніхто не відміняв.
***
Для людини важливо розуміти не тільки те, що вона може. А те, чого вона не може. Якщо ти починаєш постити, але зриваєшся. Не припиняй. Зривайся! Це теж не зле. Значить все одно динаміка є. Ти не закисаєш в згубній статиці. Уяви, ти побачив себе, може навіть у черговий раз таким, як є насправді. Зустрівся з собою справжнім, а не придуманим. Знаєш, це так корисно, коли Бог проводить над нами сеанс демаскування наших ілюзій щодо себе.
***
«Піст почався, а я взагалі не пощу». Не біда! Інколи так важливо знати, що він просто є. І у нього завжди можна увійти, як брудний у чистий гірський потік у будь-який день і час.
***
На жаль, люди звикли трактувати піст здебільшого, як релігійних феномен. Як приватну практику. Але він може впливати на багато глобальних процесів: спиняти війни, умиротворювати ворожнечу, запобігати катастрофи. Пригадуєте пророка Йону? Пророк був посланий у грішну столицю – Ніневію і жителі міста покаялись, постячи від малого до великого і Бог відмінив власне рішення. Покаяння людей змінило рішення Бога.
***
Про піст на рівні суспільних процесів і відносин говорити чомусь незвично. З Різдвом якось трохи не так. Воно – універсальне. То чому не так з постом? Уяви, що піст перед Різдвом – це як підготовка до свят-вечері, прибирання дому чи храму, закупівля святкових речей або прибирання новорічної ялинки.
***
Мені дуже імпонує ідея посту, як час самовизначення. Чого ми хочемо в принципі? Від себе, від людей, від Бога.
***
Для лінивого студента піст – це час просто почати нарешті вчитися, нехай і в прикуску зі скоромним hot-dogom. Це критично важливо з огляду на сесію, що невблаганно наближається).
***
У час підготовки до Різдва можна спробувати те, що ти вже намагався робити сотки разів. Відкинути спокусу прикрої очевидності, мовляв, «та я вже пробува це безліз разів». Не забувай, що найприємніші дарунки приходять тоді, коли ти їх зовсім не очікуєш. Це щось як натужуватися аби відкрити важкі двері і не можеш, і коли роздратовано відпускаєш, а вони відкриваються самі, рухаючись у протилежний бік.
***
У підході до посту є багато підводних каменів. Ось один з них: спокушуватися відчуттям власних духовних здобутків. Поститися, щоб здобувати. Аби відчути ситу вдоволеність собою. А чи не краще замість цього може бодай трохи відчути голод за Богом?
***
Цей піст може бути для когось першою можливістю, черговою нагодою, а для когось і останнім шансом.
***
Піст – не завжди існує для того, щоб зрозуміти, що ми можемо. Інколи набагато важливіше аби зрозуміти, чого ми не можемо.
