Різдво в Україні – одне з найважливіших свят у році, що має багатовікові традиції.
Найбільше вони збереглися на Західній Україні.
Хто з господарів має свою пасіку, той неодмінно робить з воску свічки, які використовують у молитві на Свят Вечір. Діти та молодь збираються разом та вчать колядки, готують вертепи. Важлива робота в господарстві має бути завершеною до свят. Господині прибирають оселю, розвішують вишиті рушники, застеляють нові скатертини. Кожний господар намагається придбати новий одяг та посуд для всього сімейства.
Надзвичайно цікавою традицією в надвечір’я Різдва є Свята Вечеря або «Багата кутя», до якої обов’язково входять дванадцять (за кількістю апостолів) пісних страв, кожна з яких має свій символ.
Головна страва Кутя – символізує єднання з Богом, пшениця в якій – це сакральна частина вечері – тема життя і смерті, єднання світу живих із світом померлих, мак – символ мучеництва, безневинно пролитої крові, мед – чистоти. Особлива по значимості страва – це горох – «сльози» Божої Матері, які проливаються за наші гріхи. Страви з капусти символізують міцність, скупченість, співпрацю, а з риби – віру, що і є основними складовими християнства. Обов’язково готують душенину або пісний борщ з грибами. Як і голубці з картоплею, ці страви означають мир, злагоду та Божу любов. Вареники символізують достаток, а грибна підлива до них – продовження роду. Страви з квасолі є символом здоров’я та довголіття, а узвар п’ють для очищення тіла та душі, для приготування якого використовують тільки ту воду, яка була набрана до сходу сонця. Не забувають в цей Вечір і про найменших, тому для них готують солоденьке – пампушки з начинкою із маку, вишень або рожевого повидла. Всі, хто повірили в Бога – отримали вічне життя, Ісус любив дітей, і вважав, що саме таким, як вони, належить Царство Небесне, то ж пампушки – це символ вічності. «Хліб усьому голова», тому і у Різдвяному меню є паляниці та короваї. В різних куточках України страви можуть несуттєво відрізнятися.
Перед Вечерею господар заносить в домівку солому і сіно, щоб це нагадувало про те, що Спаситель народився не в царських палатах, а в яслах овечого хліву. Соломою стелять підлогу, а сіном застеляють стіл, на кожний кут кладуть по головці часнику – оберігаються від нечистої сили. В цей день нічого не їдять аж до сходу першої зірки. Розпочинається Свята Вечеря молитвою, за святковим столом запалюється свічка. Одну тарілку завжди ставлять лишньою – для духів померлих, які, вважається, неодмінно приходять на це свято. Тому після Вечері не прибирають нічого зі столу, щоб їх не образити. Господар починає трапезу із куті, за ним і вся родина. Існує думка, що на Свят Вечір треба їсти ложками, щоб у домі був мир і злагода і не було ніяких непорозумінь у стосунках, які символізує виделка. Вечеря триває не довго (близько двох годин), тому протягом цього часу не бажано вставати з-за столу.
Повечерявши, колядують. Діти співають під вікнами у сусідів. Вони підходять до хати, просять господаря благословення на колядування. І за це отримують солодощі або гроші. Старші – розігрують вертепи, різдвяні оповідання. Їх запрошують до столу як дорогих гостей, але вони довго не затримуються, вклоняються всім, хто у господі, і поспішають до іншої хати. Молоді парубки та дівчата збираються і ходять один до одного у гості. Вважається, що кому протягом вечора пощастить скуштувати кутю дванадцять разів, тому щаститиме цілий рік. В цю ніч не лягають спати, кажуть: «Хто проспить Різдво, той проспить Царство Небесне». Зранку всі люди йдуть до церкви на Святкову Службу Божу. Так зустрічають перше велике свято – Свято Різдва Христового.
Як співається у відомій колядці, що до нас ідуть «три празники в гості», тому на цьому різдвяні свята не завершуються…
