Наприкінці листопада голова ТОДА Степан Барна взяв участь у першому бізнес-форумі “Австралія — Україна, OzUkе’2015”.
Під час форуму. |
Чотириденний візит на Зелений континент вмістив чимало важливих зустрічей та домовленостей. Про них Степан Барна і розповів “НОВІЙ…” в ексклюзивному інтерв’ю.
— Пане Степане, хто подав ідею про проведення такого бізнес-форуму в Австралії?
— Головним організатором економічного форуму “OzUkе” (Австралія — Україна’2015) було об’єднання українців Австралії — Союз українських організацій Австралії. Нагадаю, кілька місяців тому на Тернопіллі побував генсек Світового конгресу українців Стефан Романів, який мешкає в Австралії, і саме він запросив делегацію нашої області на цей форум.
Дуже цікавим є сам формат заходу: в Австралії відбулася лише перша його частина, а продовження має бути наступного року вже в Україні. Базова частина, звісно, відбуватиметься в Києві, а ми розглядаємо формат проведення однієї із секцій форуму в Тернополі. Можливо, ще до кінця цього року для обговорення конкретних деталей до Тернополя прибуде посол Австралії в Україні Даглас Траппетт.
Хто був серед учасників форуму? Переважно бізнесмени-вихідці з України, а також австралійці, які зацікавлені в співпраці з українськими підприємствами. Цікаво, що серед етнічних українців Австралії дуже багато впливових людей, а високий рівень та авторитет заходу підкреслила участь у ньому 28-го прем’єр-міністра Австралії Тоні Еботта.
Впливовість представників нашої діаспори, власне, й формує чітку проукраїнську позицію австралійської влади. Ми побували в гостях у відомого австралійського бізнесмена-фінансиста Майкла Варзарчука — нащадка українських емігрантів із Бережанщини ще першої хвилі, що відбулася на початку минулого століття. Його статки оцінюють у сотні мільйонів доларів, саме він з настанням незалежності України купив приміщення для нашої амбасади в Австралії. Для нього, як і загалом для всіх учасників бізнес-форуму стала певною несподіванкою наша позиція: ми приїхали не просити в них гроші, а закликали вкладати інвестиції в наші проекти, формувати спільний бізнес з українцями. У ході чисенних презентацій, зустрічей та розмов ми переконливо довели, що нинішня Україна — аж ніяк не Буркіна-Фасо. У мене особисто добра половина валізи була заповнена флешками, дисками, буклетами та іншими інформаційними носіями про Тернопільщину. Справжній фурор викликав презентаційний фільм англійською мовою про підприємство “Бучачхлібпром” (ферми, сади, поля, насіннєвий завод) відомого нашого аграрія Петра Гадза, який також побував на форумі. Після цього австралійські колеги з “квадратними” очима відзначали, що далеко не скрізь в Австралії на аналогічних фірмах такий високий рівень виробництва, технологій та інфраструктури. Тому нашими пропозиціями дуже зацікавилися, і, гадаю, вже після другої частини форуму в Україні з’являться конкретні результати.
Зустріч з Тоні Еботтом та Стефаном Романівим. |
— Анонсована вами секція майбутнього форуму “Україна — Австралія” у Тернополі стосуватиметься сільського господарства?
— Так, а також переробної галузі. На Тернопільщині немає нині проблеми з обробітком землі. У цій сфері наші аграрії усім можуть дати фору. Найголовніше для нас — налагодити переробку. Одна справа — зібрати й продати зерно, а зовсім інша — переробити його і продати вже борошно, а ще краще — випічку, тобто готовий продукт. Так ми і нові робочі місця створимо, і отримаємо додаткові доходи до бюджету. Тому нам потрібні інвестиції для створення переробних підприємств. Залучити внутрішні інвестиції в Україні нині малореально — хіба може окупитися кредит під 30%? А в Австралії кредитують під 2%! От якби нашим підприємцям дати австралійські кредити, то, я впевнений, що Україна відразу ж економічно підніметься на значно вищий рівень. Отож, залучення австралійського капіталу і створення спільних підприємств — найважливіший напрямок співробітництва з нашими партнерами з Австралії.
— Ви згадали про участь у форумі екс-прем’єр-міністра Австралії Тоні Еботта. Яким є ставлення до України одного з найвпливовіших політиків Зеленого континенту?
— Ми мали зустріч з Тоні Еботтом, і він підкреслив, що однозначно підтримує Україну як в економічних прагненнях, так і в зовнішній політиці. Якщо відверто, то в Австралії до України ставляться навіть краще ніж… в українському парламенті. Якщо серед нашого депутатського корпусу є проукраїнськи налаштовані, а також відверті антиукраїністи, то в Австралії існуючі політичні сили ставляться до України тільки або прихильно, або дуже прихильно. До речі, окрім Тоні Еботта, на форумі були й інші представники австралійського політикуму, декотрі з яких займають у питаннях підтримки України дуже радикальну позицію. Там чітко знають, що за катастрофою “Боїнга” у липні 2014 року, в якій загинули також громадяни Австралії, стоять російські військові та проросійські сепаратисти, а звідси і всі висновки про Путіна і наш конфлікт з ним.
— А хто представляв Україну на форумі?
— Нашу державу представляли вісім осіб. Окрім мене і Петра Гадза, були представники деяких міністерств та бізнес-середовища. На жаль, Україна на форумі не мала такого широкого і високого представництва, як Австралія. У роботі форуму обов’язково мали взяти участь українські міністри, але вони не поїхали. Зайняті, звісно, тільки чим — невідомо…
До речі, переліт та проживання усім представникам державних органів влади, у тому числі й мені, профінансувала приймаюча сторона. Це ще раз доводить, як австралійці хотіли нас бачити. Тому з нашого бюджету не було використано ні копійки, а представники бізнесу своє перебування профінансували самі.
— Справді, в умовах важкої економічної ситуації в країні уряд мав би не лише вітати такі ініціативи, а й сам брати в них участь. Натомість бачимо інертність та ігнорування, до того ж, судячи із повідомлень в інтернет-просторі, вам ще й закидають, чому, мовляв, так довго перебували в Австралії?..
— Відразу хочу заперечити цю інформацію: насправді в Кабміні ніхто мені не висловлював жодних претензій щодо поїздки. Я був в офіційному чотириденному відрядженні, а ще по два дні пішло на дорогу туди й назад. Можливо, хтось щось сказав неофіційно, я не маю бажання це коментувати.
— Тим не менше напрошуються певні паралелі з вашим відрядженням улітку до Одеси, коли прем’єр Арсеній Яценюк публічно висловлював претензії…
— Так, тоді вийшла трішки кумедна ситуація (сміється — авт.), але коли Арсенію Петровичу показали погодження, що я був в офіційному відрядженні, то він заспокоївся. Загалом же у мене жодних конфліктів з керівником уряду немає, і чутки з даного приводу значно перебільшені.
— Можливо, така прискіплива увага до вашої персони з боку Арсенія Яценюка пов’язана з тим, що ваш рідний брат, народний депутат Олег Барна, збирає нині в парламенті підписи за відставку прем’єр-міністра?
— Я жодним чином не впливаю на позицію народного депутата Олега Барни і на його переконання. Я цілком усвідомлюю, що нинішній стан в державі не є недопрацюванням однієї особи, є недоліки в роботі всього владного апарату, у тому числі й у моїй. Гадаю, що такі ініціативи Олега Барни та інших депутатів лише стимулюватимуть нас до більш плідної роботи. Водночас результативній роботі аж ніяк не сприяє ситуація, коли важко даються порозуміння, узгодження позицій та координація дій з центральними органами влади. Наприклад, ще у травні я зробив подання, минуло вже більше півроку (!), однак дотепер в області не призначені керівники Пенсійного фонду, Фонду держмайна, управління юстиції, лісгоспу та ряду інших. Про яку серйозну державотворчу роботу в такій ситуації говорити? Я на кожній нараді в уряді порушую це питання і кажу: якщо з нас питають, то давайте допомагайте або хоча б не заважайте. А якщо хтось думає, що люди прийдуть і викинуть з крісла в першу чергу мене, то нехай не сумніваються, що далі вони підуть на Київ…