У пожежонебезпечні періоди року вогнеборці щодня мають справу з чисельними випадками пожеж у природних екосистемах. У більшості з них причиною загорянь стає елементарна людська недбалість
За статистикою останніх років, 90% від усіх пожеж, що виникають в екосистемах, спричинені діями людини. Головна проблема полягає в провокуванні лісових пожеж та пожеж торфовищ, які призводять до великих матеріальних втрат й руйнування біоценозів та екосистем.
Складність ситуації для рятувальних служб, які покликані реагувати на пожежі в екосистемах, полягає в тому, що вогонь сухою травою та хвойною підстилкою під дією вітру поширюється з неймовірною швидкістю. Окрім того, зазвичай, поряд з осередком виникнення пожежі відсутні джерела водопостачання. Наслідки від цього можуть бути непередбачуваними.
Чому не можна спалювати рослинні рештки, і до чого це призводить
- Пожежі унаслідок спалювання рослинних решток на сільськогосподарських землях призводять до помітного зниження родючості ґрунту. Спалювання органічної речовини – це головний фактор зниження родючості. Від спалювання сухої трави збіднюється ґрунт, а мінеральні речовини, що містяться в попелі, досить легко вимиваються поверхневими та ґрунтовими водами, і лише незначна їх частина засвоюється рослинами.
- Пожежі – одне з найголовніших джерел викидів вуглекислого газу в атмосферу, пов’язаних із господарською діяльністю людини. Якщо пожежі часті, то згорає не тільки суха трава, а й накопичена в ґрунті органіка і, відповідно, збільшується кількість викидів вуглекислого газу. А отже, посилюється так званий «парниковий ефект», який призводить до несприятливих змін і коливань клімату на планеті.
- Випалювання сухої трави збіднює видовий склад рослинності і тваринного світу. Скрізь, де згоріла трава, вже не буде колишнього різнотрав’я, а звільнену територію захоплять бур’яни.
- Під час пожеж гине багато комах, їх личинки, лялечки. Серед них сонечка, туруни, дощові черв’яки та інші дрібні живі істоти, які беруть участь у процесі утворення ґрунту. Наприклад, дощові черв’яки в природі швидко переробляють суху траву, перетворюючи її в найцінніше добриво, вносячи його в глибину ґрунту до коріння рослин, і одночасно роблять ґрунт пухким, живим. Суха минулорічна трава – не сміття, а безцінний продукт харчування, житло, притулок, створений самою природою.
- Випалювання сухого травостою викликає загибель кладок та знищення місць гніздування таких птахів, як крижень, чайка, травник, бекас, очеретяна і звичайна вівсянки, польовий і лісовий жайворонки, щевриків. Гніздовий період цих птахів розпочинається на початку квітня. Із випалених місць птахи йдуть назавжди, а значить йдуть і від нас – людей.
- Від сильної трав’яної пожежі гинуть практично всі тварини, що живуть у сухій траві або на поверхні ґрунту (зайці, їжаки, плазуни, земноводні). Хтось згорає, хтось задихається від диму. На згарищах дуже часто знаходяться згорілі пташині гнізда зі слідами яєць, обгорілих равликів, дрібних ссавців, плазунів.
- Низова пожежа може ушкодити кореневу шийку дерева – дуже вразливе місце над землею. Потерпають від сильної температури набухлі бруньки, що дуже шкодить дереву, навіть якщо воно залишається живим.
- Дим від спалювання трави їдкий, темний, густий. Алергіки його не переносять. Від спалювання трави й листя в місті або вздовж автодоріг у повітря потрапляють солі важких металів, які осіли на них. Такий дим просто отруйний. Часто в сухій траві знаходиться сміття і, зокрема, небезпечні при спалюванні пластикові пляшки. У сільській місцевості у вогні згорають залишки добрив і отрутохімікатів, утворюючи леткі токсичні органічні і неорганічні сполуки.
- Спалювання сухої рослинності часто призводить до займання торфовищ і лісових насаджень. Щорічно 10% лісових пожеж виникає через проведення весняних підпалів. Пожежонебезпечними є всі торф’яні родовища, осушені землі з торф’яними ґрунтами. Болота з порушеним гідрологічним режимом також належать до найбільш пожежонебезпечних територій. Особливістю пожеж на торфовищах є здатність торфу горіти на глибині до 0,3–1,5 метрів. Після згорання торфу зола, що залишилася з верхнього 10-сантиметрового шару може мати радіоактивність у десятки разів вищу, ніж радіоактивність вихідного матеріалу. Дим в умовах радіоактивного забруднення торфовищ також може бути переносником радіонуклідів, що призводить до вторинного забруднення території і негативно впливає на здоров’я людей, які знаходяться в зоні його розповсюдження.
- Часте спалювання трави переростає в неконтрольоване горіння і нерідко призводить до важких наслідків, зокрема і з людськими жертвами.
Під час згоряння 1 т рослинних решток у повітря вивільняється 9 кг мікрочастинок диму. До їх складу входять пил, окиси азоту, чадний газ, важкі метали і низка канцерогенних сполук. Окрім того, з димом у повітря вивільняються діоксини – одні з найотрутніших для людини речовин.
Як діяти, якщо ви опинились в осередку лісової пожежі:
– не панікуйте та не тікайте у протилежний бік від полум’я, що наближається, а перетніть смугу вогню проти вітру, закривши голову й обличчя одягом;
– з небезпечної зони виходьте швидко, перпендикулярно напрямку вогню;
– якщо втекти не має можливості, вийдіть на відкриту місцевість або увійдіть у водойму; дихайте через змочену тканину якомога ближче наблизившись до землі;
– гасити полум’я невеликих низових пожеж можна, збиваючи його гілками листяних порід, водою, землею, затоптуючи ногами. Будьте обережні поблизу великих дерев – вони можуть падати;
– під час гасіння пожежі не відходьте далеко від доріг, просік, не випускайте з поля зору інших учасників гасіння пожежі, підтримуючи з ними зв’язок за допомогою голосу;
– особливо будьте обережними в місцях горіння торфовищ. Враховуючи, що там можуть утворюватися глибокі пустоти. Пересувайтеся, за можливістю, перевіряючи палицею глибину вигорілого шару торфу;
– вийшовши з осередку пожежі, повідомте місцеві органи влади та службу з надзвичайних ситуацій за телефоном «101» про місце, розміри та характер пожежі.
