“Рівно півроку тому він поїхав у подорож автостопом з Тернополя до Китаю. Назвав це звиCHINA подорож. Наміняв у маршрутчиків 500 гривень по 1 гривні. Це були не гроші на подорож, а сувеніри. Навіть трохи залишилося.
Перед виїздом у вересні він був на кількох моїх лекціях у Львові про Азію і в мене було під час його подорожі якесь постійне відчуття відповідальності за нього. Я почував себе трішки причетним до того, що він наважився на такий далекий шлях без грошей. Якби з нього хоть волосинка б впала за ці 6 місяців пішки, автостопом, за ці пройдених 12 країн із стартовим капіталом у нуль гривень – я б завжди картав себе і відчував провину.
Тому зустріти Івана не тільки була честь для мене, а ще і хрест з плеч. Він повернувся. Цілий, здоровий. Привіз купу історій і досвіду. Привіз тайську соломку і булочку з 7/11.
– За ці півроку я тільки два рази ночував за гроші! – розповідає Іван. – І то, тільки через дівчат.
От жеж ловєлас! Два рази за півроку! Іван поїхав зовсім без грошей і планував, що буде просити “на хліб”. Це було його своєрідною концепцією подорожі, він хотів спробувати себе у якості бідняка-жебрака чи буддистського монаха. Але при цьому за весь час йому не довелося просити їсти жодного разу. Жодного! Він поїхав без грошей і у Таїланді сидів на асфальті кілька тижнів і продавав листівки з фотографіями з України. Так Іван заробив на літак додому.
Коли він прилетів у Бориспіль і ми зустрілися і обнялися. Я так радий його бачити, не уявляю, як переслухати все, що він пережив за ці півроку, поки ми не бачилися”, – ось так розповідає про подорож один із найвідоміших українських мандрівників Богдан Логвиненко.
Із Іваном Ониськом наприкінці березня відбулася зустріч у Заліщиках у рамках проекту “Серія культурно-мистецьких заходів Intermezzо – Заліщики“. Автор ідеї та модератор подій – Ірина Вікирчак.
