Щороку, 21 березня, світова спільнота відзначає Міжнародний день боротьби за ліквідацію расової дискримінації (International Day for the Elimination of Racial Discrimination).
21 березня 1960 року в Шарпевілі у Південно-Африканській Республіці учасники мирної демонстрації висловили протест проти законів режиму апартеїду, що вимагав обов’язкової паспортизації африканців у ПАР. Під час мирної демонстрації було вбито 69 осіб.
Ця подія сколихнула світову громадськість, і ООН почала активно боротися проти расової дискримінації в світі. Зокрема, Генеральна Асамблея ООН закликала міжнародне співтовариство подвоїти зусилля, щоб ліквідувати всі форми расової дискримінації. Тим самим підтверджуючи, що її можна вважати запереченням прав людини, основних свобод і справедливості. Прояви расової дискримінації – несправедливі, і є злочином проти людської гідності, позаяк не можна принижувати і переслідувати людину лише за колір шкіри. Більше того, расова дискримінація рішуче засуджується і будь-яка політика пов’язана з нею не лише недопустима, але й несумісна із зобов’язаннями, прийнятими державами-членами організації відповідно до Статуту ООН.
Нині згідно із рішенням XXI сесії Генеральної Асамблеї ООН від 26 жовтня 1966 року, пам’ять людей, які загинули під час демонстрації, вшановують 21 березня. В цей день усі мали би замислитися над тим, скільки біди і нещастя принесла і приносить расова дискримінація. Наразі ця проблема залишається актуальною, а особливо це стосується багатонаціональних країн, на території яких уживаються представники різних етнічних груп і культур.
ООН вкотре закликає всі держави дотримуватися положень Декларації про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, Загальної декларації прав людини, і вживати необхідних заходів, у тому числі й законодавчих щодо протидії цьому злочинові проти людства. На жаль, расизм досі присутній у сучасному європейському суспільстві й політиці. Вплив расизму проявляється у різних формах – культурний расизм або етноцентризм, віра в те, що деякі культури, як правило, власні перевершують інші, або не сумісні з іншими культурами, традиціями, звичаями та історією.
– Коли я досліджувала це питання, то знайшла інформацію, що в Україні за останнє десятиріччя дещо збільшилась кількість злочинів, скоєних на ґрунті расової ненависті та нетерпимості, – розповідає студентка ЮФ ТНЕУ, депутат Тернопільської молодіжної міської ради, учасниця СІТ «Наші права» та волонтерка ГО «Інформаційно-правовий центр «Права людини» Ірина Марціясь. – Науковці зазначають, що сучасне право більшості країн як і міжнародне право, криміналізує будь-які прояви насильницької нетерпимості, ненависті, пов’язаною з расою, національністю, етнічним походженням тощо. Вчинення протиправних дій – не тільки порушення права, але й фундаментальних основ рівності, справедливості та поваги до природних прав людини. Гадаю, що ми всі повинні навчитися розуміти й приймати один одного, ніхто не повинен вважати свою націю вищою за іншу, тому слід відкинути такі погляди. Поважайте один одного і добро повернеться до Вас сторицею.
