Коли народжується дитина, Бог запалює на Небі зірку. Коли ж людина помирає, ця зірка згасає.
…Олексій вважав, що сам має право запалювати ці зірочки, адже сотням дітей він допоміг побачити світ. Народився хлопець у звичайні роботящій родині. Змалечку любив читати. У школі особливо цікавився біологією та анатомією. Згодом вступив до медичного училища, потім — до університету й після його закінчення потрапив на практику в одну з найкращих клінік Берліна.
Там, у Німеччині, отримав запрошення на роботу. Спочатку було важко: на ньому лежала вся паперова робота, прийом хворих і їхнє попереднє обстеження. Щоби підробити, влаштувався лаборантом в іншому відділі цієї ж клініки. Там і познайомився з Анною.
Її мати була українкою, але в 19 років вийшла заміж за німецького бізнесмена й народила йому дочку. Анна також працювала в клініці. Молода, красива дівчина привертала увагу багатьох чоловіків. І Олексій відразу закохався в неї. А невдовзі запропонував одружитися. Анна, не роздумуючи, погодилася. Але чекати з одруженням довелося довгих п’ять років. Батьки дівчини не хотіли віддавати свою єдину дитину за простого інтерна.
Лише коли Олексій став лікарем, а згодом заробив гроші на хоч і маленьку, але власну квартиру — батьки дівчини погодилися. Весілля справили гучне. Приїхали навіть родичі Андрія з України і на диво швидко знайшли спільну мову з багатою та інтелігентною родиною Анни. На весілля батьки дівчини подарували молодятам автомобіль і гроші. Рівно стільки, щоби придбати новий просторий будинок.
Зовсім скоро Олексія призначили завідувачем відділення. Адже, попри молодий вік, він успішно приймав багато складних пологів. Лише одне непокоїло молоде подружжя: Бог не дарував їхній сім’ї дітей. Щоразу, повертаючись додому, Анна обходила кімнати, приготовані для дітей, і не стримувала сліз. Десятки обстежень, сотні процедур і тисячі євро, витрачених на ліки, не давали бажаного результату.
Так минуло ще п’ять років. Олексій став головним лікарем клініки. Як міг заспокоював дружину: дарував коштовності, квіти, старався приділяти їй більше часу й уваги. Анна кохала чоловіка, але розуміла, що не зможе зробити його щасливим.
Одного вечора їх із Олексієм терміново викликали на роботу. Молода вагітна жінка потрапила в аварію. Повернути жінку з того світу не вдалося. Зате Олексій зумів врятувати дітей-близняток.
Як стало відомо вже потім, загибла жінка була безробітною. Батько дітей відмовився від них іще до народження через ваду серця в одного з близняток.
Коли Анна побачила немовлят, не змогла відірвати від них погляду. Саме вона наполягла на тому, щоб охрестити їх. Хлопчика назвала Домініком, дівчинку — Анжелікою. Та за декілька днів по них прийшли люди з дитбудинку. Тієї ж миті Анна все вирішила.
Ввечері вона сказала Олексієві, що хоче всиновити дітей і не змінить свого рішення, навіть якщо він її покине. Та чоловік лише ніжно пригорнув дружину.
Так у сім’ї з’явилося двоє галасливих, а головне, цілком здорових дітей. А через три роки Анна відчула, як у ній забилося вже два серця.
…Кажуть, Бог запалює зірку, коли посилає на землю нове життя. А на людину покладає головне завдання — не дати цьому життю згаснути.
