Чи не щотижня збирається тернопільська громадська спільнота «Бункер С», щоб наліпити вареників, які потім відправляють воїнам на Схід. Для цього міська рада виділила «бункерівцям» приміщення на вулиці Старий Ринок, 1. Спільноту «Бункер С» торік заснували колишні майданівці Андрій Крижанівський та Микола Халупняк.
– Після Майдану Андрій та Микола повернулися до Тернополя і створили «Бункер С», щоб допомагати бійцям на Сході, – розповідає учасниця «Бункер С» Тетяна Семенець. – Фермери зі Зборівського, Збаразького, Тернопільського районів допомогли продуктами, відтак, зібравши однодумців, почали готувати овочеві заготовки – буряк та моркву по-корейськи і ліпити вареники. Про свої зібрання повідомляють у спільноті в Фейсбуку з однойменною назвою «Бункер С» Тернопіль.
Найчастіше волонтери ліплять вареники з картоплею і капустою, кажуть, що вони найдовше зберігаються. Для цього навіть придумали спеціальну «технологію».
– Спочатку ліпимо вареники, відварюємо, перемащуємо смальцем, складаємо в 5-літрові відерця, заливаємо смальцем і шкварками, а потім закриваємо кришкою і перевертаємо, – розповідає пані Тетяна. – У такий спосіб утворюється вакуум. Хлопці вже спрактикували: на окріп кидають вареники, щоб їх підігріти, а потім на цій воді ж варять супи.
Тернополянка Світлана Чихарівська про організацію «Бункер С» дізналася від знайомих. Приходить сюди після роботи.
– Ліпити вареники – це маленька справа, завдяки якій ми можемо хоч якось допомагати хлопцям, які нас захищають, – ділиться Світлана. – Тут збираються галицькі господині різного віку, різних спеціальностей. В кожної є чому повчитися і почерпнути щось цікаве. Інколи це мені нагадує давню українську традицію – вечорниці, коли дівчата разом збиралися і за роботою обговорювали різні події.
За один вечір волонтеркам вдається наліпити кілька сотень вареників. Зазвичай збираються більше десятка господинь. У кожної свої обов’язки – хтось ліпить, хтось варить, а хтось пакує.
– Наші вареники – наша зброя, – додає Тетяна Семенець. – Ця українська страва – економна, смачна і ніколи не проїдається. За рік, відколи ми працюємо, вже багато знають про нас, приходять, щоб допомогти. Волонтери телефонують і повідомляють про чергову відправку на Схід. Ми під них підлаштовуємося і наліплюємо кілька десятків відерець вареників. Деякі передаємо хлопцям через «Нову пошту». Знаємо, що бійці чекають наших смачних передач.
Оксана СМІЛЬСЬКА