В руках 20-річного воїна Анатолія Григораша із села Гермаківка Борщівського району розірвався набій.
Унаслідок цього Анатолій втратив праве око, кисть правої руки, отримав контузію, численні осколкові поранення обличчя і ніг, пошкодження м’язових тканин і сухожилля лівої руки. Сталося це нещастя 12 березня на полігоні Широкий Лан у Миколаївській області. Нині хлопець на лікуванні в Одеському військовому шпиталі, а тим часом усю провину за НП хочуть спихнути лише на нього.
У військовій частині в Миколаївській області Анатолій служить з лютого поточного року. На полігоні Широкий Лан, де бійці АТО проходять вишкіл перед тим, як вирушити на фронт, строковики виконують допоміжні обов’язки. Того злощасного дня Анатолій хотів поскладати дошки, що були скинуті на купі, а коли їх підняв, то щось вибухнуло. Хлопця відкинуло. У тій купі, ймовірно, був набій, що здетонував, коли Анатолій зачепив його дошкою. У той момент біля нього нікого не було, троє військовослужбовців підбігли, коли пролунав вибух. Вони, власне, й врятували Толику життя. Пораненого відразу забрали до медчастини, де, на щастя, саме був хірург з Одеського військового шпиталю. Він його прооперував, а наступного дня забрав до Одеси. Рідним про нещастя сповістили того ж дня надвечір.
– То була субота, а в понеділок вранці ми вже були у госпіталі, – розповідає сестра Анатолія Наталя. – Якби не хлопці, які надали Толикові допомогу, і не його сильний організм, життя врятувати не вдалося б.
У Толика був сильний больовий шок, під час операції у нього кілька разів зупинялося серце…
Вже майже два місяці Наталя постійно біля Анатолія. Спочатку він був зовсім безпорадний – руки неробочі, а в нозі була пластина. Нині вже трохи легше, бо Анатолій лівою рукою може сам голитися і їсти. В Інституті очних хвороб і тканинної терапії ім. В. Філатова йому також вставили очний протез. На лівій руці в шпиталі зробили пересадку шкіри, а тепер чекають поки зростуться сухожилля, щоб відправити Анатолія на кілька тижнів на реабілітацію до профспілкового санаторію «Хмільник», що у Вінницькій області.
– Поки Толик буде у санаторії, я поїду додому, – каже Наталя. – А потім він знову повернеться на лікування до Одеси. Наразі ми даємо собі раду, трохи ліками забезпечують у госпіталі, а трохи – купуємо за пожертви добрих людей, багато допомагають волонтери. Попереду у Толика ще протезування кисті правої руки, а для цього також потрібні великі кошти. В Одесі роблять біонічні протези рук, які досконало відтворюють функції справжньої руки з 14-ма
можливими положеннями, але вони безкоштовні лише для учасників бойових дій і для інвалідів війни, а оскільки Толик перебував на строковій службі, то потрібно заплатити 700 тисяч гривень. Ми робимо все можливе, щоб отримати хоч якусь допомогу від держави, але бачу, що чим далі, тим гірше. Толик ще вірить у якусь справедливість, а я, якщо чесно, вже цілковито розчарувалася… А ще коли мені показали матеріали справи, – то й поготів. Проти Толика порушили кримінальне провадження за ч. 1 ст. 414 ККУ – порушення правил поводження зі зброєю, речовинами і предметами, що складають підвищену небезпеку для оточення. Ця стаття передбачає до трьох років позбавлення волі. Звичайно, наш державний захисник і волонтери заспокоюють, що, мовляв, все буде добре, але чи справді так буде?! Мало того, що Толик залишився без руки й ока, то його ще й звинувачують. Ось як наша армія «дбає» про своїх бійців…
Джерело: НОВА Тернопільська газета
