13 лютого побратими та молоді продовжувачі справи колишнього заступника голови ОУН (б), відомого громадсько-політичного діяча і виховника молоді, нашого славного земляка Івана Гавдиди урочисто відкрили в Києві на стіні будинку, що на вулиці Ярославів вал, 9, де було останнім місцем його праці, пам’ятну дошку.
Із цим тернополянином пов’язані дві епохи в Україні: Національного відродження – під час Революції на Граніті він був одним із студентських лідерів нашого міста і країни і Національно-демократичних перетворень – як громадсько-політичний діяч і лідер фракції “Наша Україна” в обласній раді чинив гідний опір антинародному режимові Кучми, активно протистояв намірам тодішніх провладних структур передати Почаївську Лавру у власність УПЦ Московського патріархату. Постать провідного бандерівця, вбитого напередодні Помаранчевої революції, надихала свідомих українців на захист євроінтеграційних процесів під час Революції Гідності, а тепер кличе на захист Вітчизни від російської окупації . І нині за прикладом Гавдиди Молодіжний націоналістичний конгрес, ініціатором створення якого він був, виховує молодих патріотів нації та держави.
За словами одного з найближчих друзів Івана – Михайла Ратушного, його побратим прожив коротке, але яскраве, сповнене подіями і справами життя: “30 серпня 2003 року дорогою додому Івана Гавдиду підступно вбили. Вбивць до сьогодні не знайдено, але пам’ять про цю світлу українську людину живе в серцях його друзів і послідовників”.
Ще один із близьких побратимів і продовжувачів справи Гавдиди – історик і громадсько-політичний діяч нашого краю Олег Вітвіцький вважає знаковим, що пам’ятну дошку відкрили саме в тому місці, де Іван проявив себе одним із лідерів українських націоналістів не лише нашого краю, а й України та світу і загинув за національну ідею: “Знаково, що Івана Гавдиду увіковічено у бронзі саме тут, у Києві, на будівлі Центру національного відродження імені Степана Бандери, де він працював і навіть очолював Центр. З іншого боку, “бронза” – це абсолютно не про нього. Він був дуже енергійним, і досі живий – адже живе його справа”.
Як зазначила дружина Івана Гавдиди – пані Наталя її чоловік душею й надалі залишається разом з рідними і побратимами-націоналістами: “Дуже боляче втрачати близьку людину – це знає кожен, кому довелося пережити такий біль. Але буває життя і після смерті. Воно називається безсмертям. І те, що не забувають про мого чоловіка його побратими та уже молоді продовжувачі справи, – цьому підтвердження”.
Як розповіли лідери Молодіжного Націоналістичногоу Конгресу, Іван Гавдида, або ж друг “Лісовий”, розбудував систему вишкільних наметових таборів, найвідоміший з яких “Лисоня” (перший табір відбувся у 1991 році). Щороку тернопільські МНКівці продовжують справу Івана, присвоївши “Лисоні” ім’я Гавдиди”.
За словами голови МНК Івана Кішки, молоді сподвижники Гавдиди, хоч і не мали можливості перейняти у нього досвіду, проте наслідують приклад Івана і продовжують його справу: “Ми не знали Івана особисто. Однак він є для нас прикладом націоналіста, патріота нашого народу та Української держави. Іван Гавдида є тим зразком лицаря нації, демократії і свободи, до якого ми маємо ще сягнути”.
Саме члени Молодіжного Націоналістичного Конгресу ініціювали встановлення меморіальної дошки хрещеному батькові їхньої громадської організації в Києві. Кошти на її спорудження зібрали серед своєї спільноти.
Нагадаємо, що 30 серпня 2013 року – на десяту річницю загибелі Івана Гавдиди встановили йому пам’ятну дошку в центрі Тернополя, на будинку, що на бульварі Тараса Шевченка.
Як бачимо, світлу пам’ять легендарного українського націоналіста нашої доби вже увіковічнили і в серці України. Але найкращим пошануванням подвигу людини, яка поклала своє життя на вівтар свободи нації і держави, є продовженням її справ не лише серед однодумців, а й серед інших краян та співвітчизників. Вічна пам’ять Іванові Гавдиді – славному синові тернопільської землі!
Джерело: t-v.te.ua
