Свою першу гору він підкорив у 12 років. Нині за його плечима більше 30 гір різної складності. Альпінізмом 22-річний тернопільський патрульний Михайло Герасименко почав займатися у Маріуполі, звідки сам родом.
Гори легковажності не пробачають
– Краще 100 разів повернутися, аніж один зостатися, – любить жартувати Михайло Герасименко. – Гори легковажності не пробачають, тому треба бути дуже уважним, розраховувати свої сили і думати на кілька кроків наперед. Одначе, підкоривши одну вершину, зупинитися важко – це такий адреналін!
Кілька років тому Михайло з товаришами взявся сходити на Ельбрус – найвищу вершину Кавказького хребта.
– Сам маршрут не особливо складний, але висота й неймовірні перепади температур, тиску, кисневий голод – стрес для організму, – згадує патрульний. – Щоб легше було адаптуватися до екстремальних умов, сходили на гору поступово. А на висоті 3600 метрів зупинилися у штурмовому таборі. У приміщенні температура сягала позначки – 18 градусів. Однак клімат сухий і мороз не так сильно відчувається. На висоті 5300 кілометрів довелось повертатися. Дістатися вершини нам, на жаль, так і не вдалось — зіпсувалася погода.
У патрулі, як і в альпінізмі
Після переїзду до Тернополя, на півроку Михайлові довелося забути про улюблене хобі, призвичаювався на службі. Каже, що заняття з альпінізму йому допомагають у роботі.
– У горах велике значення мають люди, з якими ти йдеш, від команди залежить усе, – зауважує Михайло. – Має бути надійна людина, яка допоможе у складній ситуації, а трапляється різне – не раз наші хлопці зривалися, падали. У свою чергу, ти маєш бути підтримкою команді. Так само і в патрульній поліції. Має бути абсолютна довіра до напарника. Отримавши виклик, ти насправді не знаєш, що на тебе чекає. Нерідко трапляються і небезпечні злочинці зі зброєю, де лік йде на секунди і ти повинен зібратися, щоб ані ти, ані твій колега не постраждали. Одного разу ми шукали 4 грабіжників, які напали на людину, побили і відібрали усі речі. Ми затримали їх по гарячих слідах. На щастя, в результаті ніхто не постраждав. Хоча розумію, що всіляке може трапитися. Але страх на службі вимикається, інакше навіщо йти працювати патрульним?
– За фахом я інженер безпеки дорожнього руху, випускник Маріупольського технічного університету, – розповідає Михайло. – Навіть якийсь час працював за спеціальністю. Одначе дівчина з Донецького медичного університету перевелась до Тернополя і за рік я переїхав до неї. Власне, тут і довідався про набір до патрульної поліції. Вирішив спробувати, захотілося бути причетним до реформи. Пройшов конкурсний відбір, успішно написав тести і мене взяли. Хочу й надалі розвивати свої вміння і навички. Вже у Тернополі знайшов гурток альпіністів, тож протягом відпустки буду підкорювати ще одну вершину. Мрію піднятися на Еверест.
