12 березня о 18.00 в Тернопільській обласній філармонії відбудеться репрезентація книжки Миколи Лазаровича «Леґіон українських січових стрільців: формування, ідея, боротьба».
Видання присвячене 100-річчю битви Леґіону українських січових стрільців на горі Лисоня, що неподалік Бережан, та світлій пам’яті українських вояків, які полягли в 2014-16 рр., захищаючи від російських загарбників свободу, незалежність і територіальну цілісність України.
Ця фундаментальна монографія (628 сторінок) днями побачила світ у тернопільському видавництві «Джура». Її автор — доктор політичних наук, кандидат історичних наук, професор кафедри документознавства, інформаційної діяльності та українознавства Тернопільського національного економічного університету Микола Лазарович. Тему січових стрільців він досліджує з 90-их років, а працю над книжкою завершував у зоні АТО в хвилини затишшя, перебуваючи на Сході України як вояк-доброволець.
— Легіон січових стрільців був створений у 1914 році, — нагадує директор видавництва «Джура» Василь Ванчура. — Цього року виповнюється 100 років битви на Лисоні, тож ми з паном Миколою вирішили приурочити видання саме до цієї події. Після репрезентації у Тернополі плануємо спочатку побувати у районах області, потім — в інших обласних центрах України, щоб розказати людям про січових стрільців — як був створений легіон, як вони воювали, як жили, як несли культуру для людей.
— Більш морального і патріотичного війська, як січові стрільці, в Україні не було ніколи, — переконаний Микола Лазарович. — Тому що туди пішли люди, які мали право не йти нікуди, тобто, образно кажучи, могли тихенько сидіти у запічку. Окрім того, був значний інформаційний вакуум, про це було заборонено говорити, тож люди не знали про те, що збирається військо добровольців у леґіон українських січових стрільців. Втім, добровольці знаходилися. На перших порах хлопці (і дівчата, до речі, також: було кілька десятків дівчат-стрілкинь, які пішли воювати), ще не до кінця усвідомлювали, куди йдуть і що хочуть, але коли їх запитували, відповідали: «Йдемо боротися за волю України». Власне, хлопці і дівчата йшли до леґіону з думкою: «Навіть якщо я й загину, то на моїй могилі буде хрест з табличкою: «Впав за волю України». Це був своєрідний напрямок, орієнтир, куди суспільство мало рухатися.
Як зауважує автор видання, величезну увагу січові стрільці приділяли просвітництву серед населення, особливо серед дітей, бо були переконані, що лише так можна змінити ситуацію. Просвітництвом вони намагалися поширювати свої ідеї серед народу і значною мірою це їм вдавалося. Створювали курси для неписьменних, низку інституцій культурного спрямування — оркестри, драматичні гуртки та ін., самі писали підручники, коли зіткнулися з їх відсутністю. Стрільці виступали перед людьми, співали українські народні пісні, а згодом і стрілецькі, в яких часто найкраще була виражена їх ідея. Завдяки цьому населення потроху починало усвідомлювати, чого хочуть стрільці і чого мають прагнути усі українці — незалежної та соборної України.
— Це люди, які не можуть не надихати! — із захопленням каже Микола Лазарович. — Якщо перекинути місток до сьогоднішнього дня, то я переконаний, що нині чимало людей пішли добровольцями на війну проти Росії, бо знали історію українського стрілецтва. Власне, зі мною було саме так. Я не допускав для себе й думки, що можу не піти. Січові стрільці — це моя кандидатська дисертація, моє своєрідне натхнення, це та тема, над якою я працюю постійно. Тому перш за все мене змусили піти на війну мої герої, про яких я багато писав.
У презентації, окрім видавця та автора, візьмуть участь науковці-історики з Тернополя, Львова, Івано-Франківська та Києва, а також артисти Тернопільського драмтеатру і гості із Києва — музичний гурт старовинної музики «Хорея Козацька» під керівництвом Тараса Компаніченка. Після презентації книжку можна буде придбати в книгарнях усієї України.
Мар’яна Юхно-Лучка
Фото автора
