В Умані тернополяни спільно з представниками інших регіонів нашої країни склали жалобну молитву в пам’ять наших земляків, інших мешканців Західної України, які були жорстоко розстріляні більшовиками у липні 1941 року.
Поминальні заходи відбулися на скорботному місці – біля Меморіалу жертвам репресій та колишнім в’язням Чортківської тюрми. Цей меморіал був споруджений у 2011 році коштом обласного бюджету та районних – Монастириського, Чортківського, Борщівського, Теребовлянського, Бучацького. На гранітних плитах викарбувано всі відомі імена в’язнів Чортківської тюрми, розстріляних на Черкащині.– Завжди пам’ятатимемо жертв Чортківської тюрми, розстріляних в Умані радянською репресивною машиною. Це страшна, кривава сторінка літопису нашої державності, – наголосив під час виступу очільник обласної ради Віктор Овчарук. – І сьогодні, напередодні 29-ої річниці Незалежності, маємо чітко усвідомити: ми не маємо права допустити реанімації радянських ідеологічних засад, ідей «руського міра», реваншу зросійщеної влади нинішніх януковичів. Бо нині той самий ворог розв’язав війну і знищує мужніх захисників України на сході нашої держави.
Червень 1941 року навіки увійшов у пам’ять жителів Західної України не тільки нападом нацистської Німеччини, але й кривавими розправами, вчиненими своєю ж державою в тилу. Із кінця 1939-го до червня 1941 року тюрма Чорткова була просто-таки забита політв’язнями з Галичини та Буковини. За її високим муром жорна репресій перемололи декілька тисяч українських патріотів. Тисячу в’язнів Чортківської тюрми енкаведисти 2 липня 1941 року погнали пішим етапом до Умані. То був справді пекельний шлях, який проліг через Скалу, Кам’янець-Подільський, Вінницю… Дорогою до Умані більшовики позбавили життя 187 в’язнів, частину з них — за спробу втекти. Не пожаліли ані літніх людей, ані юних. Наймолодша з убитих — Ганнуся Саган з Борщова, якій не виповнилось і 19 років.
Колона невільників дійшла до Умані 19 липня. Німецькі війська були вже за 25 кілометрів від міста. На дві радянські армії — 6-ту і 12-ту — чекало уманське кільце смерті… Одну ніч в’язні «перепочили» в Уманській тюрмі, а 20 липня, як писала газета «Краківські вісті» (№242 за 1941 рік), «душогубці стали охриплими голосами викрикувати: «Виходь по п’ять осіб». Так п’ятками стали стягати нещасних у підвал тюрми, де під несамовите довгогодинне гудіння моторів по-звірячому вбивали одну п’ятку по одній…» Криваву роботу кати довершили наступного дня – було знищено майже 800 людей.
Серед майже тисячі в’язнів, етапованих з Чорткова Тернопільської області до Умані, були переважно вчителі, священнослужителі, науковці, селяни.
