З прадавніх часів великодній кошик став одним із найважливіших символів Воскресіння Христового та прикметою довгоочікуваного свята. Освячення пасхальних страв завжди супроводжувалося особливими ритуалами та традиціями. Однією з найцікавіших і найбільш колоритних є традиція святкового вбрання для освячення великодніх кошиків.
Коріння цього звичаю сягає у глибину століть . Для наших пращурів це був не просто одяг, а відбиток їхнього світогляду та вірувань. Кожен елемент вбрання мав глибоке символічне значення і вважався своєрідним оберегом.
В давнину жінки одягали саморобні полотняні сорочки з вишитими на них геометричними орнаментами та зображеннями сонця, птахів, звірів – символів родючості та захисту. Поверх вдягали вишиті безрукавки та плахти яскравих кольорів, адже вважалось, що вони наділені магічною силою. Голову прикрашали вінками із свіжого зілля, квітів та стрічок. А на груди чіпляли обереги з природних матеріалів – колосків, гілочок, насіння.
Чоловіки вбиралися більш стримано, проте теж надавали великого значення ритуальному вбранню. Святкові полотняні сорочки, вишиті різнобарвним геометричним орнаментом, підперізували міцним поясом. Штани шили з білого чи вибіленого домотканого полотна. Взували червоні личаки або постоли. Голову прикрашали солом’яними брилями з вплетеним зіллям чи віночком з молодих рослин.
З прийняттям християнства традиція вбрання трансформувалася, проте не полишила своїх сакральних коренів. Жінки надягали святкові спідниці, вишиті яскравими нитками з візерунками квітів, сонця, зірок. Сорочки вишивали хрестиками або вербовими хвилями. Голову прикрашали барвистими стрічками та квітами, а на груди чіпляли вишиті хустинки.
Чоловіки теж вдягали вишиті сорочки з геометричними орнаментами та візерунками хрестів. Широкі штани підперізувались вишитим поясом і теж мали вишивки. Взуттям слугували солом’яні личаки або черевики.
Нині традиції святкового вбрання дещо змінилися. Досить рідко можна побачити людей у повністю автентичному одязі. Проте, в багатьох регіонах зберігся звичай одягати вишиванки або елементи народного костюма при освяченні пасхальних кошиків. Це свідчить про повагу до багатовікової історії та прагнення зберегти самобутність.
Незмінним залишається одне – велична традиція благословення страв на Великдень. І які б вбрання не були на людях, головне – створити святковий, піднесений настрій та з вірою і благоговінням очікувати світлого торжества Воскресіння Христового.