Хурму відносять до листопадних або вічнозелених дерев і кущів сімейства Ебенові. Латинська назва хурми — Diospyros має грецьке походження і перекладається як «Їжа богів», або «Божественний вогонь», пише “Високий замок”.
Багато видів хурми мають їстівні плоди, тому дерева і чагарники культивуються в багатьох країнах Євразії, а також в США і Австралії.
Деякі вважають, що хурма — це фрукт, але насправді хурма — це ягода. Плоди хурми великі, м’ясисті, розміром із середнє яблуко. Хурма дозріває в кінці осені і може залишатися на деревах до зими.
Якщо хурма дуже в’яже рот і гірка на смак, отже плоди не дозріли. Стигла хурма солодка на смак. У міру дозрівання в плоді падає рівень таніну (речовина володіє дубильними властивостями і терпким смаком).
У супермаркетах або на ринку часто можна побачити «шоколадну хурму». Це американська хурма, яка при дозріванні темніє і набуває смак шоколаду.
Також на прилавках багато хурми сорту Шарон, виведеної в Ізраїлі. Цей сорт маркетологи назвали на честь рівнини Шарон в Ізраїлі. Така хурма має більш м’який смак і не містить серцевини.
Хурма містить залізо, марганець, а також дубильні речовини, вітамін С і бета-каротин. Вміст цукру в хурмі досить високий, але не зважаючи на це, хурма має невисокий глікемічний індекс (тобто не сприяє швидкому підвищенню цукру в крові).
Хурму рекомендують вживати при анемії і гіпертонії, для нормалізації ліпідного обміну і підтримки стану печінки та жовчовивідних шляхів.
Хурма корисна і при нервовому та фізичному виснаженні, тому в період активного навчання або занять спорту варто ввести у свій раціон хурму.
Хурму не рекомендують їсти людям, які нещодавно перенесли операцію на черевній порожнині, оскільки плід має високий вміст таніну. Також надмірне вживання хурми може призвести до гострої кишкової непрохідності.
