20 рокiв жив в Нью-Йорку, залишив все i прилетiв захищати Україну, вiдданий патрiот та фаховий артилерист, старший офiцер одного iз пiдроздiлiв бригади iм. Данила Апостола на псевдо Крук.
Крук 25 рокiв прожив за кордоном, у рiзних країнах, понад 20 з яких — у Нью-Йорку, повідомляють 20 Хвилин.
Часто вiдвiдував Україну та не планував повертатися, мав власний невеличкий бiзнес, виховував з дружиною двох доньок, був старостою парафiї Української православної церкви, а ще займався волонтерською дiяльнiстю. Теж поривався воювати ще з 14 року, та тодi доньки здобували освiту, навчання у штатах скрiзь — платне, дружина сама б не впоралася.
Тепер, коли дiти самостiйнi, не змiг по-iншому: «Як я з тим жити буду, якщо не допоможу?», — казав дружинi. Вона ж пiдтримала його, а тепер зiзнається, що тодi не думала, що вiйна так затягнеться.
Освiту Крук здобув у Санкт-Петербурзькому вiйськовому училищi. Служив в Бiлорусi та в Баку (Нагiрний Карабах). Пiсля розпаду союзу вирiшив звiльнитися, бачачи, як москва використовує вiйськових для придушень повстань. З часу звiльнення до повномасштабного нападу росiї минуло рiвно 30 рокiв.
“Знаючи, що можу допомогти професiйно, повернувся в Україну, хоча, коли йшов, думав, що вже нiчого не знаю, побоювався, що за тi роки усе забув, та й технiка, з якою працював ранiше, була з 87-го року випуску, — дiлиться вiйськовий. — Але все пригадалося до дрiбниць. Напрацювання, навички не зникають. Залiзо — те ж саме, з нового — усе компютеризоване i зовсiм iнше ведення документацiї. Та усьому цьому можна навчитися. Жодних курсiв не проходив, старшi офiцери завантажили програми на планшети, все згадував та вдосконалювався”.
Гаубицi у пiдроздiлi — радянськi, дивiзiон Крука наразi не переозброїли. Самохiдна артилерiя зручнiша, вважає офiцер, саме на такiй вiн працював, коли служив 30 рокiв тому, та каже, що тодi усiх готували унiверсальними солдатами, тому добре дають раду iз тим, що мають.
“Якщо пiде процес оновлення — вивчимося на новi, — додає вiйськовий. — Стараємося придумувати свої хитрощi. Вчимося однi в одних. Щось пригадуємо з пiдручникiв, та бiльше допомагає практика. Дуже хороший в дивiзiонi колектив — дружба, пiдтримка, жарти. Кожен має свою гiднiсть, свiй життєвий досвiд. Це зовсiм не те, що в армiї колись. З одного боку це — складнiше, з iншого — кожен чiтко знає, що робить. Усi вмотивованi: прийшли — захищати свою землю”.
Командир розповiв, як Круку довелося керувати пiдроздiлом пiд час обстрiлiв. Вiн зумiв зберегти спокiй, команда виконала мiсiю — вразила у цiль, i хлопцi вийшли у повному складi без поранень та втрат.
“Якщо кожен ставить собi завдання знищити хоча б одного ворога, то уже можемо сказати, що ми недарма сюди приїхали, ще трiшки i перемога буде за нами”, — вiдзначив командир.