На початку повномасштабного російського вторгнення Марія працювала операційною медсестрою в цивільній лікарні. Коли її медичний заклад почали перепрофільовувати під військовий госпіталь, жінка чітко усвідомила: її знання, досвід та професійні навички критично необхідні саме там, де щодня відбуваються запеклі бої.
Попри те, що вдома на неї чекали двоє неповнолітніх дітей, вона ухвалила непросте рішення і добровільно долучилася до лав Збройних Сил України. Про історію відважної жінки розповіли в 105-й окремій бригаді територіальної оборони ЗСУ.
Від операційного столу — до керівництва медслужбою
Сьогодні Марія з позивним Багіра очолює медичний пункт першого батальйону безпілотних систем 105-ї окремої бригади ТрО. Її шлях на передовій розвивався поступово, через щоденну важку працю:
Початок служби: розпочала свій військовий шлях як санітарний інструктор.
Еволюція: згодом перейшла на посаду фельдшерки.
Керівництво: на початку 2024 року офіційно очолила медичну службу батальйону.
Два роки Марія провела безпосередньо в районі бойових дій, займаючись евакуацією поранених під обстрілами. Через її руки пройшли десятки українських захисників. За словами Багіри, найважчим у професії військового медика є не фізичне виснаження чи хронічний брак сну, а колосальний моральний тягар.
«Складно тим, що на тебе дивляться очі, які хапаються за соломинку, за життя. І дивляться як на бога, як на рятівника», — ділиться пережитим Марія.
Місяць в оточенні: дрони замість швидких
Особливим випробуванням для медикині стала осінь минулого року. Тоді група військовослужбовців її батальйону понад місяць перебувала в повному оточенні ворога. Через щільні та безперервні обстріли здійснити класичну евакуацію поранених автомобілями було неможливо.
У цих екстремальних умовах командування знайшло альтернативні рішення:
Забезпечення: питну воду, продукти харчування та необхідні медикаменти заблокованим бійцям доставляли за допомогою безпілотників.
Психологічний фронт: Марія не лише дистанційно координувала надання першої допомоги, а й тримала постійний зв’язок із родичами бійців, які перебували у стані розпачу. Вона знаходила правильні слова підтримки для сімей, які щодня чекали на звістку, запевняючи, що з боку підрозділу робиться все можливе.
Один із найбільш пам’ятних та складних випадків у практиці Багіри — порятунок побратима з важкою черепно-мозковою травмою, коли довелося викладатися на максимум, аби зберегти людині життя.
Філософія Багіри: про нагороди та головний стимул
| Тема | Позиція та думки військової медикині |
| Психологічна допомога | Переконана, що підтримка — це не лише вчасні ліки чи перев’язки. Бійцям на фронті часто потрібна звичайна людська розмова для полегшення психологічного стану. |
| Державні відзнаки | Марія має численні нагороди, але не любить про них говорити. Вважає, що відзнаки насамперед заслуговують хлопці, які перебувають безпосередньо в окопах. |
| Найбільша цінність | Своєю головною нагородою вважає доньок (старшій наразі 20 років, молодшій — 12). Дівчата навчилися самостійності, підтримують одна одну й щодня чекають на повернення мами. |
Заради майбутнього своїх дітей, безпеки побратимів та свободи всієї України Марія продовжує виконувати свій обов’язок на передовій.
Ми писали також: 105-та бригада з Тернополя нищить ворожі РЕБи та станції управління дронами на Білгородщині.
105-та бригада з Тернополя нищить ворожі РЕБи та станції управління дронами на Білгородщині
