Борщівщина провела в останній шлях свого вірного сина, відомого волонтера і громадського діяча, політика і захисника – Володимира Яворського.
Він був тим, хто жив заради інших, хто без найменших вагань готовий був і ризикував власним життям, щоб тільки інші були в безпеці, щоб хоча б на краплину полегшити боротьбу своїх друзів, побратимів і близьких по духу і вірі.
Тихе містечко Борщів ще не знало настільки велелюдних прощань. На затишному батьківському подвір’ї зібрались сотні рідних і друзів, вояків та ветеранів АТО, побратимів з “Свободи” і волонтерів. Він завжди намагався рятувати інших, навіть тоді, коли доводилось бігати під ворожими кулями. Але ті, хто покликані рятувати від смерті, чомусь не зуміли відвернути її від Володі…
Море квітів і море сліз. Плакали чоловіки і ридали жінки. Процесія розтягнулась на сотні метрів, молились святі отці та співали хори, невпинно грав траурну музику духовий оркестр.
Попрощатись з Володимиром з самого пекла війни приїхали побратими-свободівці та волонтери, легендарний медик Ілля Лисенко “Хоттабич”, колишній та діючий народний депутат Олег Сиротюк та Михайло Головко, бійці АТО і люди, з якими він пройшов через важкі випробування долі і які завжди могли сподіватись на нього.
Варто було лишень поглянути на шеврони військових, щоб стало зрозуміло усю масштабність праці і допомоги Володимира Яворського. Востаннє вклонитись волонтеру приїхали воїни з “Київської Русі” та “Легіону Свободи”, нацгвардійці “Кульчицького” та хлопці з “Азову”, бійці “Айдару” та “Нічні тіні”, батальйону “Тернопіль” та “Карпатської Січі”, танкісти і десантники, артилеристи і розвідники, а також багато інших, яких і не перерахувати.
Для багатьох ця смерть стала чимось неймовірним і шокуючим. Адже ще кілька днів тому він будував грандіозні плани і думав над тим, як допомогти вчорашнім бійцям, жив Україною і заради неї, хотів щось змінити в нашій країні і вперто тарував свій шлях націоналістичної боротьби.
Він пішов, але залишив по собі вражаючий слід. А ще у нього залишились дружина і донечки, які поклялись продовжити справу чоловіка і батька. І в цьому можна не сумніватись, адже вони так схожі на нього. Такі ж чесні і принципові, справедливі і відверті.
Джерело: Звістка
