Чимало людей беруть булочку до чаю. А ось, у Валентини Семеняк, тернопільської письменниці, читаємо «Булочку для Бога».
Хоча шлях діянь пані Валентини виходить далеко за межі Тернопільщини. Вона уродженка Черкащини, у мандрах пізнання Світу і водночас – місії Світла, сягає однієї з прабатьківщини цивілізації – Індії. Її книжечка коротких оповідань з реального і навіть дивовижного життя авторки і її рідних.
Книга надрукована на високоякісному папері, оздоблена кольоровими світлинами майстрині слова та фотооб’єктиву. Вжив слово «світлини», бо воно краще передає сутність побаченого … світла. Оповідання як плесо чистого озера або рівнинне поле, де серед жита зринають маки, ромашки та інші дари Природи. Йдучи-читаючи цим полем, виникали посмішки, здивування, смуток і навіть сльоза. На перше враження у помислах, вчинках, обставинах літературних героїв все складено надто не життєвим «ходом речей», це як фрагменти наперед запрограмованого алгоритму. Але це і є незбагненна кулінарія булочок та багато чого іншого від Бога – «У Бога все передбачено».
Кожен читач виділить для себе певні сюжети, фрагменти, фрази. Не одна людина зосередиться на двох: оповідання «Вишня сказала» – цьоця Геля садила вишню, знаючи, що плодів з неї вже не дочекається і оповідання «Обітниця» містить слова» Там (на Небі) буде записано». Дійсно, майбутнє не завершується отсаннім днем в житті людини – вишня буде плодоносити і після завершення Земного життя того, хто її садив, а чи саджання вишні чи доглядання чужих могил чи будь-що інше, обов’язково буде записано Там.
А від Валентини Семеняк чекаємо нових записів тут, нових книжкових видань.
Ярослав Дзісяк,
член Тернопільського обласного літоб’єднання при НСПУ.
Джерело: Золота Пектораль
