Тернопіль одне із міст України, яке багате своєю історією. Вагому частку нашої історії становить Церква Воздвиження Чесного Хреста або, як її називають в народі, Надставна церква.
Перші історичні відомості про церкву містяться у грамоті князя Василя Костянтина Острозького від 1570 року. Проте народні легенди пов’язують існування церкви із періодом князювання Данила Галицького, що суперечить офіційній версії про заснування міста 1540 року Яном – Амором Тарновським.
Свого часу біля храму була збудована Львівська брама, на якій чинився опір під час турецько – татарських нападів, тому церква виконувала важливу оборонну функцію, була фортифікаційною спорудою. В той час використовувалася також сигнальна система: дзвонили в дзвони, палили смолоскипи, розводили багаття – це допомагало підтримувати зв’язок із Залізцями, Підкаменем, Почаєвом.
У 1627р. до Надставної церкви була прибудована вежа-дзвіниця, що мала оборонне значення. Над входом вмурована кам’яна плита, на якій вирізблено напис слов’янською в’яззю, що засвідчує дату закінчення будівництва дзвіниці: “За щасливого панованя яснеосвенцоного Его милості пана Томи Замойского восводи Києвскаго і Ея милості паней воєводиной Катарини преосвященного Іеремйі Тесаревского… сія звонница року Бож. 1627 місяца Юлія 28”.
Згодом Надставна церква була занедбана парафіянами, приміщення зачинили і використовували як склад. Через деякий час власниця міста, Гелєна Потоцка, надала грамоту датовану 6 червня 1760р., згідно з якою церква отримувала дотацію у вигляді “сіножаті на вітцівщині”, що сприяло подальшому відродженню храму.
На пагорбі за церквою розміщувався перший у Тернополі християнський цвинтар. Останні надгробки на ньому були датовані 1783p., коли цісар Йозеф II заборонив поховання на цвинтарях при костьолах і церквах. Винятки робили лише для духовенства.
Читайте також: Своїм зовнішнім виглядом цей студент шокував усіх (фото)
Церква Воздвиження Чесного Хреста свого часу мала реліквії, які становили велику цінність для духовенства. Саме в Здвиженській церкві знаходилося старовинне Євангеліє, надруковане у Вільні у 1649 році і майстерно оправлене відомим тернопільським ремісником. Напрестольне Євангеліє було оздоблене плоскорізьбою, в центрі якої знаходилося Розп’яття Христа, а навколо різьблене зображення Святих Тайн. У Євангелії містився запис про те, що воно «відкуплене від жовнірів під час Межибозького збурення». Також у храмі знаходився чудотворний образ Пречистої Діви, стверджений грамотою єпископа Атанасія Шептицького у 1730 році. Пізніше чудотворна ікона була перенесена у Середню церкву. Існує думка, що в храмі находилася чудотворна ікона Божої Матері. Її історія розпочинається із 1673р. коли загони кримського хана Селім Гірея з півдня і сходу вдарили на Теребовлю, а з півночі, і зловісного Чорного шляху вдерлися під Тернопіль й оточили його з трьох сторін. Козаки, які стояли залогою у місті, разом з міщанами відбивались з валів, маючи опору тільки у церкві Різдва Христового, де була сильна обсада й гармати. Люди зібралися у надставній церкві і в молитві просили порятунку у Божої Матері. Раптом почувся пронизливий крик і одночасно вбіг переляканий єврей. Під час Богослужіння він стояв неподалік і по-своєму молився. Враз він побачив у повітрі над церквою пані, котра стелила над храмом вузьке полотно. Коли він вбіг у храм, то остовпів, в образі, перед яким молилися люди впізнав цю пані. Це була Матір Божа.
Під час Першої світової війни церква була частково зруйнована, після Другої – зруйнована вщент. Було знищено дзвіницю, цінний іконостас, розписи інтер’єру. Сучасного вигляду вона набула після реставрації 1954р. Тепер церква належить Українській автокефальній православній церкві. Відновлення іконостасу і розпис інтер’єру виконав тернопільський художник Богдан Ткачик.
