Нинішня велика війна навчила суспільство цінувати «тиху» роботу військовослужбовців. Саме вона, часто визначає, чи вдасться зірвати задум ворога, чи з’явиться вікно для удару, чи буде вчасно отримано критичну інформацію.
Зухвалі спецоперації, диверсії в тилу ворога та унікальні здобутки – це те, чим Україна справедливо пишається. Але паралельно з бойовими успіхами розгортається зовсім інша реальність, яка дедалі частіше проривається в медіапростір.
Зловживання «таємністю», тиск та системний брак внутрішнього контролю перетворюються на власну загрозу, що прямо шкодить як обороноздатності, так і нашому міжнародному іміджу.Коли представники ГУРа регулярно опиняються в епіцентрі цивільних розбірок, це вже не прикрі поодинокі випадки, а системна проблема, яка вилізла в медіа:
- Конфлікт довкола санаторію «Жовтень» у Кончі-Заспі, коли бійці та представники ГУР опинилися в центрі майнового протистояння за цивільний рекреаційний об’єкт у передмісті столиці.
- Скандали навколо підпорядкованого ГУР спецімпортера «Спецтехноекспорт» (СТЕ), який прострочив виконання держконтрактів та заборгував Міноборони понад 800 млн грн. Завищення цін та затримка постачання боєприпасів – це не просто управлінський хаос, це безпосередній удар по фронту.
- Епізоди з фігуруванням окремих офіцерів у гучних розслідуваннях – від замахів на бізнесменів за кордоном (як у розслідуваннях щодо подій у Монако) до залучення співробітників до суто комерційних конфліктів усередині країни.
- Системні випадки, коли «оперативні» перепустки та документи прикриття опиняються в руках блогерів, бізнесменів чи цивільних друзів, дозволяючи їм уникати перевірки, ігнорувати правила та чинити тиск, прикриваючись статусом органу військової розвідки.
Коли військовий орган втрачає чітку вертикаль відповідальності, «посвідчення з тризубом» стає індульгенцією від закону для окремих осіб. І тут постає головне риторичне питання: скільки ще подібних скандалів потрібно, аби зрозуміти, що безконтрольність знищує довіру до військових швидше, ніж ворожа пропаганда?
Наші західні партнери передають Україні зброю, фінанси та розвідувальні дані, розраховуючи на прозорість і суворий контроль. Коли у закордонних ЗМІ чи у звітах аналітиків з’являються такі факти це руйнує довіру під корінь, яку Сили оборони України виборюють щодня кров’ю.
