Тернополянка Тетяна Міхеєва зараз перебуває в італійському муніципалітеті Сант’Агата-де’-Готі. Своїми враженнями від країни поділилася із ternopillive. Днями вона їздила у кілька італійських сіл. Ось, які її спостереження:
«Італійські села я розділила б на два види: одні ідентичні нашим українським – звичайні вулиці із великими будинками та невеликою господаркою, інші – поселення, які радше нагадують величезний будинок, який всередині поділений на вузенькі вулички та маленькі крамнички. Комплекс такої будівлі включає навіть одну чи дві маленькі церкви. Жителі італійських сіл вирощують перець, помідори, різні види зелені, оливки, виноград, цитруси, а ще тримають курей, овець, свиней… Тепер якраз збирають врожай оливок. Це в італійців справжнє дійство, на яке з’їжджається уся родина. Чужих дуже рідко запрошують. Оливки італійці дуже шанують. Увесь садок застеляють спеціальною тканиною, щоб плоди, як впадуть на землю, можна було зібрати.
Мені тут дуже подобаються дерева – пальми, фікуси, алое, кактуси. Вони у нас у вазонах ростуть, а в Італії – повсюди. Багато рослин цвітуть двічі, і городину двічі на рік збирають. Їх клімат це дозволяє.
В одязі, в поведінці, побуті та веденні господарства, я маю на увазі простих італійців, вони дуже схожі до українців. Хіба що різняться темпераментом. Італійці – дуже емоційні та голосні. Чоловіки мало працюють, полюбляють довго сидіти в кафе або на площі разом з друзями. Середня зарплата простих італійців від 1000 – 1500 євро.
Побут багатих мало чим різниться від побуту нашого середнього класу. Просто в них є декілька будинків, дорогі картини, машини, яхти. У будинках – дорогі дерев’яні меблі, але дуже часто це – звичайнісінький дизайн, але і то без ремонту.
Усі здебільшого їздять на власних автівках, але якби нам такі комунікації, ми були б нічим не гірші. Соціального транспорту я практично не бачила. Словом, якщо розібратися, то в Україні можна зробити не гірше, але…»
