Печеню нанизану за стародавнім рецептом з книги Ольги Франко готував у суботу, 24 жовтня, у «Бункермузі» український журналіст та телеведучий Костянтин Грубич.
У рамках кулінарного майстер-класу телеведучий презентував свою книгу «Смачна країна», що нещодавно вийшла у «Видавництві Старого Лева». Це своєрідна кулінарна карта України, адже впродовж кількох років Костянтин Грубич проводив телезйомки у найвіддаленіших селах та містечках, досліджуючи гастрономічні особливості різних областей. Кращі кухарі та просто небайдужі гурмани Закарпаття, Львівщини, Донбасу, Тернопільщини, Київщини, Криму вчили ведучого готувати унікальні страви, рецептури яких передавалися з покоління в покоління. Усі рецепти Костянтин виклав на трьохстах сторінках своєї нової книги «Смачна країна».
– Костянтине, чому, власне, в Тернополі ви репрезентували Печеню нанизану?
– Коли кілька років тому стартувала програма «Смачна країна», автором якої я був, отримав листа від Ірини Юрчишин з Тернополя. Вона писала, що в них у родині є реліквія – книжка Ольги Франко «Перша українська кухня» видана в Коломиї у 1929 році, і вона хоче подарувати її мені. Ми приїхали до Тернополя, зняли сюжет, і я подумав, що коли приїду на презентацію, обов’язково розповім цю історію й приготую печеню.
– Як виникла ідея написати книгу «Смачна країна»?
– У розпал популярності телевізійної «Смачної країни», це був десь 2006 рік, Мар’яна Савка приїхала до Києва, розшукала мене й запропонувала видати кулінарну книжку, одначе мені ніколи цим було займатися і ми з Мар’яною втратили зв’язок. Після того, як закрили програму «Знак якості», у мене з’явилося багато часу, і я вирішив таки взятися за книжку. Мар’яні було соромно телефонувати, тому спочатку зателефонував іншим видавцям, але вони сказали, що це нецікаво і не буде користуватися популярністю. Тоді я вирішив ще раз звернутися до Мар’яни, вона погодилася. Загалом від задуму до друку пішло три роки. Найбільше мені допомогла моя дружина Світлана. Їй першій доводилося слухати те, що я понаписував. Вона – дуже талановитий редактор, навіть на слух сприймає і чує помилки. Її дідусь був редактором, журналістом, очевидно, гени спрацювали. Світлана чесно і відверто говорила, що не так, і за це я їй безмежно вдячний.
– За якими рецептами книжки найважче готувати?
– Один рецепт, я навіть не пробував готувати, – це Юркова голинка від тернопільського стиліста Юрія Грубича. Важко готувати наполеон з Полтавщини. Одначе більшість страв підібрані за таким принципом, щоб їх було легко готувати. Я орієнтувався на чоловічі навички. Якщо я зміг це приготувати, отже, хтось також зможе.
– За яким принципом обирали страви в областях?
– Особливого принципу нема. Основне, щоб цю страву можна було приготувати вдома і щоб була автентичною, тобто презентувала свій регіон. Щоправда, в книжці представлена страва мацик – це автентична поліська страва, яку у квартирі не приготуєш, для цього треба мати хатину в селі або дачу. Проте я вирішив цей рецепт надрукувати, бо він дуже цікавий, бодай задля історії. А може, хтось захоче її приготувати. Мацик – це сиров’ялена свинина в кендюху. На Вінниччині я записав рецепт козячого суфле у дідуся Анатолія Григорієва. Він живе у приватному будинку серед багатоповерхівок і розводить кіз. Колись знімав з ним сюжет напередодні Року Кози, а пізніше приїхав до нього знімати «Смачну країну». Так рецепт опинився в моїй книзі. У селі Суботів Черкаська області я записав особливий рецепт вареників – «гречаники по-чигиринськи».
– А які страви любите готувати?
– Найбільше – м’ясні страви, а ще борщ люблю готувати, особливо, коли є натхнення, це – як симфонія, він завжди у мене різний. Я не позиціоную себе як професійного кухаря, я – аматор, але своїм прикладом показую, що, не маючи професійної освіти, а якщо є велике бажання, то можна нагодувати родину, допомогти дружині. Загалом, якщо ти любиш того, для кого готуєш, то тоді найкраще вдається.
– Маєте якусь страву, яку готуєте усією сім’єю?
– Пельмені. Самі робимо фарш, замішуємо тісто і ліпимо. А коли тітка приїжджає з Полтавщини, то діти з нею печуть «Наполеон».
– Знаємо, що маєте колекцію кулінарних книжок…
– Десь 50. Найцінніша кулінара книга Ольги Франко…
– А яку страву пригадує з дитинства і хотіли б скуштувати?
– Молочний кисіль, це щось схоже на панакоту.
Оксана СМІЛЬСЬКА
