Любомир Сарабун – воїн, який не лише захищав Україну на полі бою, а й передавав свої думки та переживання у поетичних рядках. Його життя обірвалося, але пам’ять про нього залишиться у віршах, у серцях друзів і побратимів, у словах близьких, які знали його справжнім – щирим, чутливим, відданим. Пише Місто.
Любомир пройшов важкі бої у Тернах і Невському. Він не розповідав про це у соціальних мережах, не шукав слави – просто виконував свій обов’язок перед країною.
“Не кричав про це в соцмережах, просто був вірним сином своєї країни,” – написав його брат Назар Сарабун.
Для нього війна була не лише боротьбою зі зброєю в руках, а й боротьбою духу. Любомир пропускав через серце кожну несправедливість, кожен біль, що приніс ворог.
“Він так хотів тої омріяної нами України, пропускав через серце всю несправедливість і ненавидів ворогів рідної країни та її паразитів.”
Любомир не тільки воював – він писав. Його вірші були віддзеркаленням його внутрішнього світу, роздумами про війну, про Україну, про життя і смерть. Його друзі з рок-гурту “Новимний Кудень” пишуть:
“Починав разом із нами, творив із нами, а тепер вирвався вперед.”
Це важка втрата для родини, побратимів, усіх, хто його знав.
“Нам тебе невистачатиме, брате. Спи спокійно…” – написав його брат.
Дата і час прощання буде повідомлена додатково.
Любомир залишив по собі не тільки спогади, а й слово, що житиме. Його вірші, його шлях – це спадщина, яка залишиться з тими, хто продовжить боротьбу.
Читайте також: У бою за Україну загинув Володимир Пакуляк з Тернопільщини.
