У селі Котюжини церковна громада відмовилась від служіння священика Московського патріархату та вирішила перейти під юрисдикцію Української православної церкви Київського патріархату.
Як розповів один з активістів, мешканець села, депутат сільської ради Василь Трачук, селяни створили ініціативну групу, провели опитування, склали списки прихильників чи противників переходу до Київського патріархату. За українську церкву висловились 243 чоловіки, за Московський патріархат − 89. Згодом люди організували голосування, яким вирішили перейти громадою до УПЦ КП, та запросили іншого священика, адже настоятель місцевого храму на честь первомученика Степана не підтримав ініціативу громади і категорично заперечував проти її переходу під юрисдикцію Київського патріархату.
У день першого урочистого богослужіння, яке відбулося 12 лютого, церковна громада запросила правоохоронців та представників Правого сектора, аби запобігти можливому конфлікту з прихильниками Московського патріархату. Обійшлося без інцидентів.
26 лютого, у Прощену неділю, напередодні Великого посту, у Котюжинах відбулася Архієрейська Божественна Літургія, яку відслужив Архієпископ Тернопільський, Кременецький і Бучацький УПЦ КП Нестор у співслужінні з 11 священиками. Богослужіння відбувалося у надзвичайно благодатній духовній атмосфері. Невелика дерев’яна церква була вщент заповнена людьми, багато з них були із зовсім маленькими дітьми, навіть з немовлятами. Того дня кількадесят мешканців Котюжин приступили до сповіді та прийняли святе причастя.
87-річний котюжанин Максим Нечипорук не може стримати хвилювання і заявляє, що щасливий, що дожив до цього дня, коли може у храмі молитись рідною мовою. Чоловік також активно долучився до роботи з переходу громади у Київський патріархат.
Ще один з місцевих активістів, Юрій Кузняк, прийшов до храму з п’ятьма дітьми, найменшому з яких − всього кілька місяців. Молодий батько каже, що дуже радий цій події. − Час розставив усе на свої місця, − зауважує Юрій. − Церква в Україні, безперечно, мусить бути українською, а не чужинською, та ще й країни-агресора.
Олександра Панчук, уродженка Котюжин, яка уже 46 років живе у Тернополі, спеціально приїхала того дня до рідного села на Архієрейську Літургію, як тільки дізналася, що церковна громада перейшла у Київський патріархат.
− Вся наша родина − українці, дід воював за вільну Україну, усі мої родичі поховані на сільському цвинтарі, − зізнається жінка. − Тепер я просто окрилена і дуже щаслива, що нарешті зможу приїздити до рідного села з легким серцем, з радістю йти до Божого храму і нарешті чути в ньому українську мову та молитву за Україну.
Громадський активіст, голова районної Управи Братства ОУН-УПА Ярослав Брега, якому довгі роки боліло, що у його рідних Котюжинах церква Московського патріархату, чимало енергії та зусиль доклав, щоб цю ситуацію змінити, доносячи до земляків правдиву історію України, зокрема й Котюжин.
У Тернопільському архіві він натрапив на цікаві відомості. Виявляється, село Котюржинці вперше згадується у 1583 році. Дерев’яна церква, яку збудували у 1912-1914 роках, була споруджена на місці старої, 1775 року побудови. Ікони 16-17 ст. зі старої церкви розібрали селяни, в 1938 році частину їх було викуплено для королівського замку у Варшаві, решта залишилась по сільських хатах.
Ярослав Брега також виконав вірш Івана Міхевича «Плач Почаївських дзвонів», у якому дуже яскраво та емоційно передано прагнення українців розмовляти з Богом рідною мовою, а задля цього слід здолати спротив Москви.
Читайте також: Дешева небезпека: на тернопільському базарі узбек продавав школярам наркотики (відео)
Владика Нестор, звертаючись з недільною проповіддю до вірних, відзначив, що піст − це не просто обмеження у їжі чи розвагах, а передусім духовне очищення через молитву.
− Дуже прикро, − зауважив Архієпископ Нестор, − що гріх став для нас повсякденним та звичним явищем, а покаяння − чимось незвичайним, що потребує особливої підготовки. Однак, за словами Владики, про покаяння і примирення з Богом не можна говорити, не примирившись з ближніми.
− Ваша громада цими днями звершила великий крок, перейшовши до Української Православної церкви Київського патріархату, − зазначив Владика. − Ви, як православні християни, розумієте, що церква в Україні має бути єдиною. Саме ваша любов до Бога та України стала причиною такого кроку.
Архієпископ Нестор побажав, щоб цей піст став для громади Котюжин шляхом примирення та повернення вірян, обманутих московською агітацією, висловив впевненість, що в селі утвердиться єдина громада під омофором української церкви.
− Ми повинні ставати на захист своєї держави та своїх душ від того обману, яким охоплює нас Москва, щоб привести до рабства. Маємо Богом дану незалежну державу, боролися і боремось за те, щоб Україна була вільною. Бог на боці тих, хто відстоює справедливість, − підсумував Владика.
Благочинний УПЦ КП Святослав Швець розповів, що перехід громади з Московського у Київський патріархат відбувся демократично і прозоро. На загальних зборах села за українську церкву проголосувало 115 чоловік, прихильники УПЦ МП відмовились від участі у зборах. Віряни обрали старосту, церковний комітет, звернулися в єпархіальну раду з проханням перереєструвати релігійну громаду УПЦ МП у громаду УПЦ КП. Дедалі більше українців усвідомлюють, що без єдиної церкви не може бути сильної та єдиної держави.
Отець Ігор Мороз, який з благословення Владики Нестора відтепер звершує богослужіння у Котюжинах, відзначає, що у селі спокій, мир і порядок. До церкви тепер приходить набагато більше людей, ніж до переходу громади у Київський патріархат, і це спостереження не його, а парафіян. Хористи починають співати українською мовою, хор поповнюється молодими парафіянами, на служби Божі приходить дедалі більше молоді. За словами священика, відбувається процес відродження української православної церкви Київського патріархату у Котюжинській парафії. Віряни свій вибір зробили, обов’язок священиків − сумлінно доносити їм слово Боже.
Оксана МОРГУН, Народне слово
