Місцеві вибори’2015, які були покликані перезавантажити владу в конкретних регіонах та громадах України, відбулися. Їх головними ознаками, за оцінками численних експертів, стали жорсткі (часом навіть за межею фолу) кампанії кандидатів та суперечливий і недолугий новий виборчий закон, що спричинив масові порушення і непорозуміння. Лише активісти Комітету виборців України зафіксували під час виборів 1500 порушень, ще понад 1200 додали представники ГМ “Опора”, причому понад 80% із зафіксованих порушень мають суто технічний характер.
Та чи ненайбільшою особливістю нинішніх виборів стала рекордно низька явка виборців. Навіть у завжди дисциплінованій щодо цього Тернопільщині 25 жовтня прийшли проголосувати лише трохи більше 56% виборців, що є… найвищим показником в Україні. Крім нашої області, “гросмейстерський” рубіж у 55% здолали ще тільки на Львівщині та Волині, а загальна явка в державі склала менше половини — 46,6%. Люди не прийшли, бо зневірені і вкрай розчаровані постмайданівською владою. Але ігнорування виборів — не вихід, а найгірше, що може бути. Владі потрібно давати об’єктивну і конкретну оцінку. Як висловився Вінстон Черчілль: “Погану владу обирають хороші люди, які не приходять на вибори”.
Та й ті, хто прийшов, були буквально вражені бюлетенями, які їм запропонували. Це була не обіцяна на Майдані система виборів за відкритими партійними списками, а камуфляж, профанація. Люди не могли зрозуміти, за кого вони голосують — за партію чи за невідомого її представника? Зазначений перший номер списку політсили суттєвого розуміння також не додавав. Люди не розуміли, за кого і за що мали голосувати, бо не було конкретних програм, хоча в неділю ми обирали місцеву владу і місцевих депутатів. Тому ці вибори нагадували бочку із солоними огірками — скільки не шукай і не порпайся, а все одно витягнеш тільки солоний огірок…
Обурювала людей і відсутність у бюлетенях графи “проти всіх”. Багато хто прийшов висловити невдоволення владі, а натомість не знайшов можливості це зробити і просто псував бюлетень. Як наслідок, кількість зіпсованих бюлетенів внаслідок обурення та складності форми голосування на деяких дільницях складала 15-20%, що вкупі з низькою явкою змушує констатувати: народ чітко вказує державній владі на двері, і без швидких та кардинальних змін ми незабаром отримаємо Майдан-3, звісно, значно жорстокіший і радикальніший.
Різнобій на Заході…
Щодо результатів голосування, то наразі важко робити якийсь чіткий аналіз, адже офіційних даних станом на вівторок, 27 жовтня, практично не було, а неофіційні часто надто вже суперечливі. Зрозуміло, однак, що на відміну від кількох попередніх виборів (і не лише місцевих) на Заході України вже не було одностайності, коли обирали лише 3-4 політсили. До рад різних рівнів пробилися по 7-11 партій, причому суттєві розбіжності в конфігурації спостерігалися навіть між, наприклад, обласною і міською радами обласного центру одного регіону, а що вже казати про сусідні області. Так, наприклад, дуже цікавий феномен перемоги партії “УКРОП” на Волині, тоді як у сусідній Рівненщині той же “УКРОП” до обласної ради ледь здолав 5-відсотковий бар’єр. Хоча успіх партії Ігоря Коломойського на Волині радше виняток з правила, адже майже в усіх інших обласних радах західних і центральних регіонів України перемогу здобув провладний “Блок Петра Порошенка “Солідарність”. Очевидно, в районах було легше реалізувати адмінресурс. Щоправда, їх результати (БПП приблизно буде мати 20-25% депутатських мандатів у нових радах) однозначно змусять домовлятися з іншими лідерами регіональних виборів.
Цікаво, що одним з цих лідерів стало ВО “Свобода”, яке вже дехто встиг витерти з політичної палітри України. Практично в усіх західних областях “свободівці” увійшли до трійки призерів виборів до обласних рад і навіть виграли вибори до обласних центрів Івано-Франківщини і Тернопільщини. Отож, тепер столичній владі, хоч-не-хоч, доведеться співпрацювати з націоналістами, яких вона не так давно хотіла штучно знищити.
А ось ліберальний сектор західноукраїнського електорату довелося ділити між собою “Самопомочі” та “Батьківщині”. Як виявилося, вони грали на одному полі — десь, як на Львівщині та Івано-Франківщині, перемогла “Самопоміч”, десь, як на Рівненщині та Житомирщині, гору брали соратники Юлі.
Майже всюди здолали прохідний бар’єр також “Громадянська позиція” та Радикальна партія Ляшка, рідше — “Народний Контроль”, НРУ та згаданий вище
“УКРОП”. Отож, якщо поглянути на нинішню місцеву виборчу палітру, то вона вийшла дуже яскравою і строкатою, що, безумовно, зумовить цікаві події вже на перших сесіях оновлених місцевих рад.
…і реванш «регіоналів» на Сході
Відразу після виборів президент України Петро Порошенко зробив оптимістичну заяву, що, мовляв, головним підсумком волевиявлення людей стала перемога демократичних ідеалів і цілковитий крах минулого та “регіоналів”. Якщо ж називати речі своїми іменами, то це чергова відверта брехня нашого гаранта. Судячи з усього, у шести-семи областях перемагає нині “Опозиційний блок” чи його сателіти, поголовно сформовані також з колишніх “регіоналів”. Лише у Дніпропетровську “УКРОП”, який з натяжкою можна назвати новою демократичною політсилою, дає гідну відсіч екс-“регіоналам” Вілкула з “Опозиційного блоку”. За попередніми даними, в обох лідерів там трішки більше 30% підтримки виборців. А в інших областях перемога і реванш перефарбованих “регіоналів” не викликають сумнівів. Наприклад, на виборах до міської ради Одеси перемогла “нова” партія “Довіряй ділам”, якою заправляють кримінальні елементи й екс-“регіонали” на чолі зі старим-новим мером Трухановим. Серед прохідних там також “Опо-
блок” (на третьому місці після БПП) і так звана морська партія Підрахуя-
Ківалова.
На Харківщині та у самому Харкові спостерігається легка перемога “Відродження” “Допи і Гепи”, яке, за попередніми підрахунками, набрало, відповідно, 33% та 51%. Близько 60% набрав на виборах мера і сам “Гепа” — безумовний сепаратист Геннадій Кернес, який повинен сидіти в тюрмі, але якого нинішня українська центральна влада хоче так “відбілити”, що подбала про усунення конкурента навіть від “Опоблоку”. В результаті “Гепа” має чи не найвищий результат серед усіх мерів обласних центрів і конкурувати з ним може тільки наш Сергій Надал…
Унікальне Тернопілля
Саме так, мером Тернополя за величезної підтримки громади вдруге поспіль став Сергій Надал. Наразі достеменно ще невідома остаточна його підтримка в процентному еквіваленті, однак в абсолютних цифрах міського голову підтримали майже 49 тисяч тернополян.
Цікаво, що п’ять років тому, на місцевих виборах’2010, за Сергія Надала проголосували… 25 988 виборців, отож, як бачимо, навіть в умовах наднизької явки та жахливої економічно-політичної ситуації в державі рейтинг мера за п’ять останніх років зріс майже удвічі! Просто феноменальний результат!!!
Не такі феноменальні, але досить високі результати показала і політична сила, яку представляє наш міський голова, — ВО “Свобода”. За попередніми даними, на виборах до міської ради — понад 25% голосів. Понад 10% долають також “Блок Петра Порошенка “Солідарність” та ВО “Самопоміч”. Твердо проходять до Тернопільської міськради “Громадянська позиція”, “Народний Контроль” та “Батьківщина”, а ось “радикали” Олега Ляшка та “Солідарність правих сил” відомого будівельного магната Василя Лила — наразі на межі подолання 5-відсоткового бар’єру.
Зовсім іншою буде конфігурація в Тернопільській обласній раді. За попередніми даними паралельного підрахунку голосів, перемогли тут місцеві “порошенківці”, які набирають понад 24% голосів. На другому місці — “Свобода”, близько 18% голосів. Третя — “Батьківщина”, понад 13% голосів. Виборчий бар’єр долають ще чотири партії: “Самопоміч” — близько 10%, Радикальна партія —7%, у “Народного Контролю” — 6%, а у “Громадянської позиції” Анатолія Гриценка — близько 5%.
Звертаємо увагу читачів, що наразі це лише попередні результати і ми чекаємо остаточного підсумку роботи виборчих комісій, які, згідно із законом, протягом п’яти післявиборчих днів мають розставити усі крапки над “і”.