Ми вже неодноразово ближче знайомили наших читачів з тернопільским нардепом від «Самопомочі» Тарасом Пастухом. Його «служіння» нашій громаді загальновідомі і, складається враження, вкриті суцільним камуфляжем.
А нещодавно цей народний “слуга”, який тільки за 2014 рік (коли нібито був в АТО) задекларував 2 мільйони 51 тисячу 580 гривень, раптом дуже засмутився з приводу наших публікацій і подав позов до суду. “Раптом” — бо вибори. До суду — бо вибори і заперечити на правдиву критику нічим. Те, що Пастух — “камуфляжник” і маніпулятор ще той, видно вже з цього факту. Він не вступає публічно в полеміку, не говорить предметно й по суті, не заперечує конкретних прикладів, а вдається до хитрих витівок. Наприклад, на провідковому радіо імені “регіонала” Зайця методично поширює брехливу інформацію про те, що за наклепи та образу гідності подав на “НОВУ Тернопільську газету” позов на 200 тисяч гривень. Це — неправда і маніпуляція. По-перше, законодавство у нас таке, що подати на ЗМІ до суду може практично кожен, якщо йому щось не сподобається, і нічого дивного в цьому немає. По-друге, жодного позову від Пастуха Тараса Тимофійовича проти “НОВОЇ Тернопільської газети” на 200 тис. грн. у суді також немає, а якби й був, то невідомо за що. Для картинки й страшилки, за бажання, можна склепати позов і на мільйон чи навіть мільйони, і суд візьме до розгляду, треба лише сплатити судовий збір у розмірі 1,5% від суми позову. Наразі ж у суді є тільки позов від Пастуха з вимогою лише спростувати лише деякі відомості, що стосуються “діяльності” Пастуха як чиновника, бізнесмена, депутата і публічної особи, та й то ці вимоги несуттєві, неконкретні, другорядні, а то й сміхотворні. Наприклад, вимагає спростувати, що не доводиться близьким родичем місцевому олігархові Я.Джоджику (насправді батьки Джоджика та Пастуха були разом на висилці і здружилися, як рідня, а Ярослав Іванович є для Тараса кумом і фактично “хрещеним батьком” в політиці — це Джоджик привів Пастуха в УНП, де доручав особливі завдання і партійну касу, це Джоджик за Ющенка зробив нікому невідомого протеже головою Бучацької РДА, а згодом забрав директором на свій пивзавод “Опілля”, аж поки між ними не виник конфлікт через привласнення грошей, що призвів до гучного скандалу, а відтак — і розриву…).
Або інші “вимоги” — вимагає спростувати, що “служив не Януковичу, а народу України” (насправді Янукович став президентом 7.02.2010 р., а Т.Пастух звільнився з посади голови Бучацької РДА аж 17.08.2010 р., отже, таки служив (!) більше півроку), що “у Верховній Раді не примножує власний капітал” (так ще можна було б подумати, якби не мав зарплати, доплат та пільг), що “не забув про побратимів з передової.., про зустрічі з виборцями.., про передвиборчу програму та обіцянки”… Скажіть: ЩО ТУТ СПРОСТОВУВАТИ?
Усе це оціночні судження, з якими можна погоджуватися або ні, але аж ніяк не привід для розгляду та доведення у суді. Однак для Пастуха головне й важливе далеко не це. Він не настільки наївний і примітивний, хоч і вкрай честолюбний та амбітно-вразливий, аби цього не знати. Головне для нього — прецедент, шум, маніпуляція, маневр, — от, мовляв, подав за неправду газету до суду на 200 тисяч і тепер нехай начуваються!
Знайомий “почерк”. Так само Тарас Пастух йшов в АТО (займався на полігоні під Києвом безпілотниками), аби з’явитися на біг-бордах та в ЗМІ у камуфляжі та образі захисника Вітчизни і завдяки цьому, а також ще незґанджованому партійному брендові “Самопомочі” стати народним депутатом.
Того разу вдалося. Розчулені й патріотичні тернополяни повелися, повірили і проголосували. Але життя вчить. Гадаємо, цього разу так не буде. Як незалежна газета ми розповідали і будемо й надалі розповідати правду про таких, як Пастух без камуфляжу. Незважаючи на поширення про нас брехні та хитрі трюки з дешевими судовими позовами.
