Степан Барна — про перші 100 днів на чолі області, революційні нововведення та зміну громадянської свідомості тернополян.
Час біжить дуже стрімко. Видається, лише вчора ми обговорювали зі Степаном Степановичем його призначення на посаду голови Тернопільської ОДА, він ділився планами, шокував прогнозами… Нині ж уже минуло 100 днів його перебування на посаді, а отже, настав час підбивати перші підсумки…
— Чи вдалося втілити у життя все заплановане протягом стартової стоденки на посаді? — таким запитанням починаємо розмову з головою ТОДА.
— Я — оптиміст, і впевнений, що країна загалом і Тернопілля зокрема таки змінюються на краще, — каже Степан Барна. — Чому я так оптимістично налаштований? От перед вашим приходом у мене було сьогодні чимало зустрічей, і можу відзначити, що кількість звернень від людей останнім часом дуже зросла, але при цьому кількість скарг суттєво зменшилася. Отже, очевидно, багато питань тепер вирішують на місцях, і ці зміни — дуже важливі.
З іншого боку, як не прикро, але на багато питань, таких, як зростання економічних показників, я не можу вплинути. Візьмімо, наприклад, проблему запуску цукрових заводів. Як можна запустити завод, якщо в області недостатньо посівів цукрових буряків? Чи можна було в квітні щось змінити щодо посівної? Нині ми можемо внести до планів необхідні посіви цукрових буряків, але лише на наступний рік, і ми це робимо. А наразі виходимо з можливостей та ситуації, і було б дуже добре, якби вдалося запустити бодай два заводи.
Якщо ж говорити про сто днів конкретніше, то найпершим завданням було формування нової команди. І нині можу відповідально заявити, що нові посадовці в РДА значно переорієнтували роботу адміністрацій щодо людей. Тому вважаю, що нам вдалося сформувати одну з найякісніших команд голів РДА за останні роки.
Інша важлива проблема, що стояла переді мною, — будівництво комплексу фортифікаційних споруд сумарною довжиною понад 17 км. Нам відвели ділянку в Попаснянському районі Луганської області, фактично на передовій. Ми це завдання виконали і вже навіть отримали дозамовлення, адже якість виконаних тернопільськими будівельниками робіт дуже висока. Причому вони здійснили роботи, які на першій лінії оборони мали б виконувати військові інженери, а не прості будівельники. Я вважаю, що всі 150 наших будівельників — справжні герої.
Перед областю залишається досить високе мобілізаційне завдання, при цьому бажання йти до війська серед тернополян, м’яко кажучи, бажає кращого. Це спричинила ціла низка факторів — як об’єктивних, так і суб’єктивних. Тут і зруйнована система військового обліку, і потік дезінформації про стан бойових дій на Сході, і не в останню чергу — непрофесійність окремих військових комісаріатів. Складається враження, що штучно створювався ажіотаж, аби дати комусь заробити. Масово порушували кримінальні справи, розкидали сотні повісток по селах, а результату при цьому не було. Отож, передусім треба було погасити ажіотаж, а далі я запропонував формат соціального діалогу. Звернувся до голів сільрад: нехай люди самі визначать, хто має йти служити від їх села, і я гарантую, що до того села прийде лише одна повістка. Потрібно ж усвідомлювати, що нашим хлопцям (а на Сході служать близько трьох тисяч тернополян) необхідна ротація, їх потрібно замінити. З іншого боку, потрібно подбати про родини та сім’ї тих, хто йде служити, і про самих наших військовослужбовців. Саме завдяки таким підходам вдалося кардинально переламати ситуацію: Тернопільська область — єдина в усій Україні за підсумками п’ятої хвилі мобілізації (вона почалася в квітні), що продемонструвала зростання виконання плану – ми піднялися з 60% до 72%.
Ще однією важливою знахідкою вважаю оголошення конкурсу на заміщення вакантних посад держслужбовців. У моєму розумінні головні зміни в області мають відбутися завдяки кадровій революції. До влади мають прийти люди, які зацікавлені щось змінювати, і ми їх оберемо на конкурсній основі. Серед вакансій, зокрема, дев’ять місць в управлінні земельних ресурсів, напевно, найкорумпованішому до цього часу підрозділі ОДА, куди раніше “пробитися” без протекції було нереально. Тепер кандидатів на роботу буде відбирати комісія, лише не третину сформована з держслужбовців. Решта членів комісії — представники бізнесу та експерти, причому є вже домовленість, що в цій комісії працюватимуть екс-міністр економіки Павло Шеремет і молодий грузинський фахівець Іло Глонті, тобто ми хочемо зробити відбір максимально прозорим і об’єктивним.
— У районах ви створили нові команди. Але чому досі не вирішена ситуація з новими заступниками?
— Заступники також обов’язково будуть змінені, але цього не зробиш за мить. Вони вели певні питання, що не мають перехідного характеру, тож потребують завершення. Найближчим часом планую ввести кандидатуру заступника з гуманітарних питань. Будуть змінені й інші.
— Для нас та громадськості все-таки важко збагнути, як поєднується з головою-реформатором одіозна особа першого заступника Івана Крисака, корупційні діяння якого в селі Ангелівка загальновідомі?
— Давайте все-таки не будемо забігати наперед. Відповідь на попереднє запитання стосувалася і Крисака. Усьому свій час…
— У травневому інтерв’ю “НОВІЙ…” ви говорили, що одним з головних завдань, які ставите перед собою, є запуск до кінця року всіх спиртозаводів області. Який стан справ нині?
— П’ять заводів уже працюють — у Марилівці, Борщові, Кобиловолоках, Зарубинцях і Новосілці. Це при тому, що на Львівщині нині працюють лише три заводи, а на Вінниччині – один.
— А яка доля решти п’яти і як вирішується проблема повернення заводам юридичного статусу?
— Питання повернення юридичного статусу цим заводам для мене нині першочергове, при його розгляді я навіть опоную прем’єр-міністру, який вважає, що спиртозаводи треба приватизувати. Я ж пояснюю, що тоді вони набудуть статусу… металобрухту, який в умовах війни та кризи коштує мізер. Вважаю також першочерговим завданням повернути до керівництва заводами попередніх ефективних керівників — лише вони можуть розвивати заводи в умовах обмеження ринку через окупацію частини території країни та закриття російського напрямку експорту. Заводи треба переорієнтувати на зарубіжний ринок, тим більше, що виробництво спирту на Тернопіллі за собівартістю одне з найдешевших в Україні.
— Нині, коли заходить мова про регіональних управлінців, найчастіше згадують Михайла Саакашвілі, якого навіть називають останньою надією України, вважаючи, що, якщо вже і йому нічого не вдасться зробити, то наша держава просто не здатна відбутися. Чи немає у вас бажання стати таким собі “тернопільським Саакашвілі” і кардинально реформувати область?
— Знаєте, в Саакашвілі зовсім інші можливості і до нього зовсім інша увага. Як то кажуть, що дозволено президенту, не дозволено голові ОДА (усміхається). Згадайте, який ажіотаж викликала поїздка Саакашвілі в одеській маршрутці. А я постійно їжджу маршрутками на роботу, причому без охорони, і люди впізнають, але ж з камерами за мною не бігають. У цьому різниця… Хоча ми також впроваджуємо серйозні зміни, наприклад, у плані дерегуляції бізнесу. Я провів багато зустрічей між бізнесменами та правоохоронними органами для вироблення спільної позиції і зняття тягаря безпідставних перевірок та штрафів. Поставив завдання перед митниками за будь-яких умов знизити облікову ставку і повернути в область місцевих бізнесменів, які через високі фінансові тягарі змушені реєструватися за межами Тернопілля. І таких прикладів чимало…
— Ми чому запитуємо?.. Цікаво дізнатися, чи вистачає повноважень? Чи не хотілося б мати такий карт-бланш, як у того ж Саакашвілі?
— Звісно, хотілося б, однак ми не можемо опускатися до стандартів часів Хоптяна, коли більшість питань він вирішував за допомогою телефону. Якщо я почну так “наїжджати”, то автоматично отримаю відповідну заяву до прокуратури, і це нормально, адже ми хотіли більшої прозорості і демократичності від влади. Хоча у мене дуже багато запитань і до структур, які займаються стандартизацією та реєстром земель, і до Держреєстру, адже ненормально, коли реєструють лише по три паї у день. Тому кадрові зміни обов’язково будуть, і з корупцією ми вже ведемо жорстку боротьбу. Напевно, стільки антикорупційних кримінальних справ, як за моєї каденції, в області ще ніколи не порушували…
— …Це, звісно, добре, але ж справи, як правило, “зависають” у судах…
— Так, нині судова гілка — справжній бич. Діяльність суддів розчаровує і правоохоронців, і простих людей. Запровадження відповідальності суддів — абсолютно на часі, але це питання радше до законодавчої влади. Не може, звісно, зберігатися практика, коли, наприклад, СБУ вносить подання на 10-15 сепаратистів-терористів, а Печерський районний суд Києва їх відпускає.
— Ще одна тема, що на часі, — адміністративно-територіальна реформа. Чи вже вдалося сформувати остаточний варіант розподілу територіальних громад?
— Так, вже є такий варіант. Найближчими днями підпишу проект змін до рішення обласної ради щодо збільшення кількості громад і винесу подання на сесію. Востаннє на розгляд депутатів виносився варіант, здається, із 37-ма громадами, тепер їх кількість 50, і на мою думку, це нормально. Громади мають усвідомлювати процеси, що відбуваються. Не може існувати сільрада, надходженням до бюджету якої є лише держсубсидія на зарплату та енергоносії. Таке паразитування, а до нього вдавалися близько 90% із тих 613-ти громад, вже неможливе. До створення нових громад потрібно ставитися відповідально, усвідомлювати рівень доходів, можливостей і шукати кошти на здійснення діяльності.
— А таке усвідомлення в громадах є?
— Знаєте, ставлення різне. Якщо запитати, чи всі розуміють, що несе з собою реформа, то відповідь не буде однозначною. Багато хто сприймає реформу негативно, мовляв, реформують, отже, наприклад, в селі закриють церкву. Та до чого тут церква? Це ж чистий популізм. А загалом завдяки ухваленню проекту реформи обласною радою уряд забезпечить області додаткові 102 млн. грн. інвестицій з Фонду регіонального розвитку. Це дасть можливість, якщо фінансування прийде до кінця липня, наприклад, завершити будівництво чотирьох шкіл. Без сумніву, в результаті адміністративно-територіальної реформи фінансування громад значно підвищиться, однак “проїдати” додаткові кошти вже ніхто не дозволить…
