У новому випуску проєкту «Такі часи» вийшла щира та відверта розмова з ветераном російсько-української війни, уродженцем Херсонщини Володимиром Реулом. У 29 років він свідомо змінив фах тренера-педагога на службу в ЗСУ, пройшов вихід з Іловайського котла у 2014 році, а згодом — повномасштабне вторгнення та ворожий полон. Сьогодні чоловік мешкає на Тернопільщині, тренує молодь і будує нове життя.
Від дитячої мрії та тренерства — до військового контракту
За освітою Володимир — тренер і педагог, закінчив Дніпропетровський державний інститут фізкультури і спорту. Три роки він віддав роботі у сільській школі, викладаючи фізкультуру для учнів різного віку. Втім, дитяча мрія бути військовим не полишала чоловіка.
У 29 років Володимир вирішив підписати контракт зі Збройними Силами України та потрапив до 17-ї окремої танкової бригади.
Гарячий серпень 2014-го та болючий спогад про Іловайськ
У липні 2014 року підрозділ Володимира виїхав на Донбас. Як старший сержант-кулеметник із кулеметом ПК 1973 року випуску, він разом із побратимами батальйону «Кривбас» пройшов через найтяжчі випробування того періоду: Старобешеве, обстріли з «Градів» та вогняний прорив крізь Іловайський котел.
Він згадує, як поруч гинули побратими, і наголошує, що День пам’яті 29 серпня — це завжди важка дата, адже багато з тих, з ким він ділив бойовий шлях, назавжди залишилися у тих соняшникових полях.
Повномасштабна війна, ворожий полон та повернення
Завершивши черговий контракт у 2021 році, Володимир намагався повернутися до цивільного життя, проте незабаром підписав новий контракт із підрозділом розвідки морської піхоти. Повномасштабне вторгнення 24 лютого 2022 року застало його під час навчання у Десні.
Під час бойових дій військовий потрапив у російський полон, з якого його вдалося звільнити 30 грудня. Цю дату він називає своїм другим днем народження.
Нове життя на Тернопільщині
Сьогодні Володимир живе на Тернопільщині. Зроставши на просторах Херсонщини (с. Одрадокам’янка), він зізнається, що ритм великого міста його іноді виснажує, тому він відновлює сили на природі, у спортзалі та під час гри в петанк або бокс.
Він продовжує розвиватися: вступив до магістратури, вивчає іноземні мови, виховує дітей та тренує школярів. Попри всі випробування, ветеран переконаний: головне — за будь-яких обставин залишатися людиною.
