На початку серпня цього року в Україні, зокрема в Мистецькому хуторі Обирок, що на Чернігівщині, вперше відбувся фестиваль африканської культури «Мама Африка».
У ньому активну участь взяли студенти Тернопільського державного медичного університету імені І.Горбачевського, а також студенти з Харкова. На фестивалі були учасники з Конго, Нігерії, Сенегалу, ПАР, Ефіопії, Судану та Марокко.
Як розповів організатор заходу Леонід Кантер, «декілька років тому я мандрував Африкою. У різних селах люди безкоштовно давали харчі, ночівлю. Я зловив себе на думці: а якщо африканці подорожуватимуть Україною, чи буде така гостинність у нас? Тому вирішили, треба щось зробити, щоб вони відчули нашу гостинність».
Під час фестивалю діяв ярмарок з африканською кухнею, одягом, сувенірами, майстер-класами. Упродовж чотирьох днів в Україні панувала африканська атмосфера з ритмами, танцями, піснями цього континенту.
Наші студенти були як безпосередніми учасниками, так і волонтерами та активістами фестивалю. Наприклад, студенти з Нігерії Chidinma Joy Okoye, Atteh Mercy Omolayo і Emmanuel Neni куховарили і волонтерили. Четвертокурсниця Theresa Ofori (Гана) і п’ятикурсниця Chioma Onu (Нігерія) також були волонтерами і роздавали їжу. Радо вітала гостей і допомагала у всьому першокурсниця з Нігерії Morning Glory Anyanwu. Активними учасниками були Esther Omonijo (5-й курс, Нігерія), Sandra Bakare (4-й курс, Нігерія), Hope Oyeleke (3-й курс, Нігерія), Deborah Olajohn (3-й курс, Нігерія), Margaret Etalong (3-й курс, Нігерія), а також випускник ТНТУ Віктор.
«Це літо назавжди залишиться в пам’яті, адже воно дало мені нових друзів завдяки участі у фестивалі. Це було глибоке усвідомлення себе і довга подорож у пошуках Африки. Ми сповна відчули себе дітьми природи, адже мали можливість палити вогнище щовечора, плавати в річці, а найголовніше – в кожного з нас була робота, яка вимагала цілеспрямованості і віддачі. Я не можу сказати за всіх, але особисто мені дуже подобалося працювати на кухні, перш за все, тому що у нас була чудова команда і ми мали можливість слухати ту музику, яку хотіли. У нас навіть був кумедний гімн з популярної нігерійської пісні. Мій найкращий лозунг був «цибуля наступає на тебе». Спали ми у похідних спальниках, виконували вранці різну роботу, мали кіносеанси, пили свіжу воду з криниці, пекли цільнозерновий хліб зі збіжжя з ферми. У перший же день нам сказали, що треба бути мобільним, коли йдеш куди-небудь. Це трохи було дивно. Але потім зрозуміли чому. адже нам довелося їхати за продуктами в інше село 5 кілометрів, тому в мене виникло бажання робити це за допомогою маршрутки. Ми всі отримували задоволення від звичайних речей, на які щодня не звертаємо уваги. Мій телефон був виключений упродовж 4 днів – і мене це не хвилювало, бо ми були в цікавій подорожі у пошуку справжньої Африки. Ми знайшли те, чого ніхто не очікував, – свій дім. Дякуємо Леоніду за те, що дав нам цю можливість. Ми сподіваємось, що ще приїдемо сюди ще не раз», – поділився враженнями Емануель Нені.
